Прокляття Голдрінна

36

— Крістіано Вотс! — почула я голос за спиною.                                                                                                                                                                                                                                                                       

Повернула голову і побачила, що лорд Годфрі прямує до мене, ведучи за собою білого скакуна.                                                                                                                                                                                  

— Думаю, ви в курсі, де знаходиться будинок королівського алхіміка? — почав він без передмов.                                                                                                                                                                                     

Я кивнула, підтверджуючи його припущення. Рідне місто я знала, як свої п'ять пальців.                                                                                                                                                                                                       

— Креннан Аранас залишився там, — зітхнув лорд. — Він хотів забрати якісь рідкісні та необхідні для своєї роботи інгредієнти. Ми чекали на нього з останньою хвилею біженців. — Годфрі похитав головою. — Я дуже сподіваюся, що він ще живий. Тож прошу вас врятувати його.                                                                                                                                                                                                                              

Я знову кивнула. І вже хотіла попрямувати виконувати завдання, але лорд зупинив мене.                                                                                                                                                                                               

— На коні буде швидше, — протягнув мені поводи, — і безпечніше.                                                                                                                                                                                                                                    

Я дуже сильно сумнівалася у цьому. Щонайменше, тому що сутінки вже щільно опустилися на місто, а тварина мала біле забарвлення, отже, точно приверне увагу ворогів, яким не важко буде побачити її у темряві. А ще кінь не здатний рухатися так само як я, безшумно. Він має єдину перевагу — швидкість.                                                                                                                                                                              

Я збиралася заперечити, але високоповажний лорд зупинив мої спроби.                                                                                                                                                                                                                            

— Немає часу на суперечки, — він підійшов ближче, — якщо хтось і здатний врятувати Аранаса, то це тільки ви.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

Треба ж, яка честь! На які тільки хитрощі не йдуть вельможі, щоб досягти свого. Що вже казати про слова? Вони у наш час нічого не варті, балакай скільки влізе. Ось і командують одні іншими, бо говорити гарно вміють.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

Він ховав очі за прозорим склом окулярів, але я не з ніжних дівчат, яких легко обвести навколо пальця. Я подивилася на нього відкрито, не ховаючись, даючи вельможі зрозуміти, що мені добре відомі його думки. Він помилково вважав, що наговорить мені тут хвалебних слів і я кинуся на смерть заради його забаганок.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

У відповідь на мій погляд Готфрі змінився. Став гострішим, задумливішим. Сам він підібрався, примружив очі й невдоволено підібгав губи. І водночас весь його образ говорив про те, що в ньому прокинувся інтерес. Наче він зустрів нарешті гідного супротивника.                                                                                                                                                                                                                                           

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше