31

Дощ падав з неба дрібною крихтою, гострими уламками битого скла ранив відкриту шкіру. Вітер віяв з боку моря, приносячи з собою ледь відчутний запах смерті. Вулиці рідного міста більше не дарували відчуття захисту, а набули похмурих обрисів.                                                                                                                                                                                                                                                                     

Я стояла біля зачинених дверей, які вели, мабуть, у підвал. Я завмерла з тривогою на душі за крок від розпачу. Там, як я передбачала, і був арсенал Краулі. Я завмерла, прокручуючи в пам'яті нещодавно розмову королем.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

— Арсенал бунтівників? У моєму місті? Що, в ім'я всього святого, затівав лорд Краулі?                                                                                                                                                                                                      

Здавалося, що Сивогрив не просто спохмурнів, почувши, яку звістку я йому принесла. Мені здалося, що він навіть постарів, усвідомлюючи, змова якого масштабу назрівала просто у нього під носом.                                                                                                                                                                                     

— Арсенал, про який згадував лорд Краулі, знаходиться на заході від цього місця, — припустив король. — Мене турбує, що зброя, яка знаходиться там, була принесена в місто ворогами, але сьогодні вона може врятувати жителів Гілнеаса.                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

Він схилив голову, задумливо почухав підборіддя.                                                                                                                                                                                                                                                                  

— Розшукай Джосайю Авері та перевір арсенал бунтівників. Нехай запаси Краулі послужать добрій справі.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                

І тут я повністю була згодна зі своїм королем. Ось тільки просто зараз, завмерши біля зачинених дверей, мене долало дивне передчуття. Що знайду я там, за цими дверима, крім зброї, щось таке, що назавжди мене змінить. Страх липкою гусеницею поповз уздовж хребта, не даючи зосередитись на поставленому завданні.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                

Придивилася на дерев'яну перешкоду перед собою. Великі масивні двері. Але при цьому звичайнісінькі і нічого зловісного в них помітно не було. Тоді звідки це відчуття? Ця впевненість у тому, що якщо я перейду цей поріг, моє життя неминуче розділиться на “До” і “Після”?