29

— Зовсім ні, — я похитала головою, трохи вклонившись, виявляючи повагу.                                                                                                                                                                                                                              

— І що ж від мене треба королю? — спитав лорд, так само дивлячись убік.                                                                                                                                                                                                                             

У його словах не було зневаги чи ненависті, тільки вкладався ледь помітний інтерес.                                                                                                                                                                                                             

— Генн Сивогрив пропонує укласти перемир'я. Думаю, ви вже встигли помітити, — я жестом вказала на пораненого чоловіка, — що у нас з вами спільний ворог, якому байдуже, законослухняні ми громадяни чи злочинці.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

Я вирішила перейти одразу до суті, оскільки ми не на світському рауті й часу човгати тут один перед одним ніжками банально немає.                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

Лорд Дарій Краулі хмикнув й обдарував мене допитливим поглядом. Тінь втоми пробігла по його обличчю, але миттєво зникла, ховаючись під непроникною маскою.                                                                                                                                                                                                                                        

— Сивогрив має рацію, — кивнув Лорд — цим тваринам начхати на наші політичні чвари, — він зітхнув. — Гілнеас має об'єднатися.                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

Я насупилась. Аж надто швидко він погодився. Мені навіть про помилування не довелося говорити. І це було надто дивним для того, хто намагався повалити короля. А я вкотре взяла на замітку, що далеко не все, про що нам говорять, є істиною.                                                                                                                                                                                                                                                                                             

Ну, як я і передбачала, моя місія ще не була завершеною. Дарій знову заговорив:                                                                                                                                                                                                                   

 — Одне з цих вошивих щенят добряче зачепило Демпсі, і його не можна переносити, поки кровотеча не зупиниться.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                

На мить чоловік зупинив свою промову і подивився на мене, як мені здалося, з надією.                                                                                                                                                                                                    

— Нам треба втримати позицію всього на кілька хвилин, — він проковтнув і попросив. — Допоможи нам дати відсіч цим чудовиськам!                                                                                                                                                                                                                                                                                                

Я вирішила не  ставити зайвих питань і взагалі гаяти час на розмови. Просто мовчки кивнула і стала поруч із лордом, оголивши свої мечі. Їхній звичний тягар нагадав мені, хто я є. І про те, що я не повинна в жодному разі піддаватися страху.