13

Ні, я не розуміла. Тому що це не мій син зник. На відміну від усіх дітей, яких пригріла біля своєї спідниці Лорен, Нейт був її рідною дитиною. Її плоттю та кров'ю. Наставниця шалено любила сина, і я заледве могла уявити, яких зусиль їй коштувало рішення зупинити пошуки та рухатися далі. Однак під її опікою були діти, про яких не було кому подбати. А Нейт уже дорослий чоловік, і залишалося сподіватися, що з ним усе буде гаразд. Або що він хоча б легко помер.

— Тепер нам треба приєднатися до інших біженців і попрямувати на південь, — сказала Лорен. — Нам повідомили, що там зараз король. Якщо триматимемося разом, то зможемо вижити... — вона усміхнулася, змірявши мене поглядом, — особливо якщо ти зможеш причепитися до когось сильнішого, — і підморгнула, — принца, наприклад.                                                                                                                                 

— З чого ти вирішила, — гмикнула я, — що це можливо?                                                                                                                                           

— У мене скрізь є очі та вуха, — Лорен подивилася на мене так, ніби я була ще зовсім крихіткою, якій треба було пояснювати, як влаштований світ, — а чоловічий інтерес, він як мироцвіт*, — жінка мрійливо усміхнулася. — Спершу його важко розгледіти серед високих трав, але, вдихнувши чудовий аромат, вже ніколи не вдається забути.                                                                                                                                                                                                  

— Боюся, королівський мироцвіт, — усміхнулася я, — не про мою честь.                                                                                                                                         

— Як знати, — загадково уклала Лорен.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

* Мироцвіт — дрібна біла квітка, найчастіше зустрічається серед високих трав Єлвінського лісу, поблизу королівства Шторград. Рослину використовують алхіміки, накреслювачі та інші представники магічних професій. Крім того, мироцвіт має дуже приємний запах, а для жителів Гілнеаса він є символом надії та незмінним доказом того, що життя завжди перемагає.