6

Ймовірно, виховання не дозволило принцу сказати, що він сумнівався у моїй хоробрості та стійкості духу. Вважав мене черговою мисливицею за його серцем, яка вирішила привернути на себе увагу блондина таким ось оригінальним способом — переодягнутися в обладунки та прикинутись безстрашною войовничою дівою. Ні, ваша високосте, мені через професію часто доводилося грати чужі ролі, але це не той випадок.                                                   

Я підвела голову — і наші погляди зустрілися. Раніше я марила цим моментом. Але в моїх безглуздих фантазіях все було інакше: він дивився на мене із захопленням, а не похмуро, і я була в гарній сукні, а не в шкіряних обладунках. Що ж, можна сказати, що мрії мої все-таки втілилися. І розбилися об жорстоку реальність воєнного часу.                                                                                                                              

— Я хотіла допомогти, ваша високосте, — процідила крізь зуби, відводячи погляд.                                                   

Занадто чіпким він був у принца, і надто дурними мені здавались мої мрії про нього. Особливо зараз.                                               

— Похвально, — холодно сказав принц. — Де лейтенант?                                                                     

Мабуть, особі королівської крові не сподобалося, що я ховаю очі. Але ж він зрозумів, з ким має справу, хіба ні?                           

— Мертвий, — коротко відрапортувала я.                                                                                                                  

Принц замовк. Можливо, так він оплакував втрату ще одного офіцера. А можливо, просто вигадував, куди б відправити мою тушку, так щоб під ногами не плуталася. Я й сама розуміла, що не дотягую до повноцінного воїна. Так, певні навички у мене є, ось тільки в один ряд із солдатами мене не поставиш.

— Вже оцінила нашого ворога? — спитав принц.                                                                                               

Я не дивилася на нього, тому не могла бачити, але зрозуміла, що він показав мені на труп, що стікав кров'ю. Подивилася на монстра ще раз. Істота лежала нерухомо, в тій самій позі, у якій я знайшла її.                                                                                              

— Що воно таке? — питання зірвалося з моїх губ раніше, ніж я встигла подумати.