Розділ 5. Плани змінюються

— Ось Мерлін здивується, коли ми прийдемо, — засміявся Влад, забравши свою валізу з під сидіння.

— Даремно ми його не попередили, — насупилася Лера, відкриваючи двері у коридор кристалета. 

— Нічого. Він завжди радий бачити нас. Усміхнися, сестричко, погода прекрасна.

— Ага, — буркнула Лера. — Усе життя мріяла про спеку.

За потоком людей вони вийшли на станцію та пішли в бік зупинок таксі.

— Що взагалі з тобою? Через Андрія свого переживаєш? — Влад прискорив крок, що вийти трохи вперед. — Ви ж наче добре спілкувалися за цей тиждень.

— Усе добре. Просто я втомилася за ці чотири години. Хочу нарешті впасти на ліжко та заснути. Бажано десь у підвалі.

— У Мерліна є підвал? — підняв брову хлопець.

— Якщо немає, викопаю, — не переставала бурчати Лера, переставляючи ногами.

Навіть попри вечір повітря все ще було важким та гарячим. Саме тому у них не було жодного бажання йти з космопорту до Мерліна пішки. Машина привезла їх вже за п’ятнадцять хвилин до будинку дядька. Він анітрохи не змінився з їхнього останнього візиту сюди.

Відчинивши двері, брат з сестрою одразу опинилися у вітальні. Десь із кухні долинав голос Мерліна, а так, як йому ніхто не відповідав, вони припустили, що він розмовляє телефоном.

Поставивши валізи біля сходів Лера і Влад нечутно зайшли на кухню. Чоловік стояв спиною, тримаючи мобільний біля вуха. Повернувши голову, він здригнувся, вирячившись на них і здається тихо пом’янув богів.

— Пані Лідіє, я пізніше зателефоную. До мене приїхали племінники. — кинувши телефон на стіл, Мерлін запитально подивився на них. — А ви звідки? 

— Ми вирішили приїхати в гості! Все одно скоро до школи, — сказав Влад, оглядаючи кухонний стіл на наявність чогось смачненького.

— Чому не попередили раніше? 

— Ми вирішили зробити сюрприз, — посміхнувся Влад, зазирнувши в холодильник. 

— Є якісь новини? — Леру мало цікавила їжа.

Мерлін похитав головою.

— Нічого нового. Мої маги зараз шпигують у Голдені. Ви голодні?

Лера підтиснула губи, розуміючи, що він намагається змінити тему, та все ж кивнула.

— А новини з приводу уроків верхової їзди та того іншого?.. Вони ж будуть? Обіцяли для бойових магів це буде навіть не факультатив.

— Якраз це обговорював з директоркою. Ви дуже невчасно приїхали. Я завтра вирушаю в столицю, поговорю з ерцгерцогом про це. Спеціалісти є, але вони не дуже хочуть їхати сюди.

— Я навіть не здивована, — закотила очі Лера.

— Тільки прошу вас, самі нічого не робіть. Пошуками мого брата та Ради займаються найкращі маги. Я повернуся за два дні.

— Усе буде добре. Не пропадемо. Ми взагалі сюди приїхали, щоб в кіно сходити, — голова Влада визирнула над дверцятами холодильника. — Я знайшов тут смажену картоплю.

— Забирай. Розділите з сестрою. Я вже повечеряв.

Влад просяяв, діставши з холодильника сковорідку та поставивши її на плиту.

— А в маєтку Вольфрам також магічна плита, — радісно поділився він. — І басейн?

— Ви вже купалися у басейні? — здивовано кліпнув Мерлін.

Влад зиркнув на Леру.

— Якби ж то. З ранку до ночі пахали як прокляті. Але як тільки батьки знайдуться, я буду вимагати, щоб ми провели наступне літо там. Поставлю шезлонг та буду приманювати магією коктейлі.

Лера гмикнула, стримавши сміх. Заради кількох днів вони не стали наповнювати басейн, лише прибрали бруд.

* * *

Попри плани Лера та Влад були трохи розчаровані, що Мерліна не буде цілих два дні. Їм стало нудно ще коли за ним зачинилися зранку двері. Квитки в кіно були куплені на вечір, до того часу треба вигадати чим зайнятися. Телефони стояли на зарядках. Лера та Влад просто ходили по будинку, не знаючи, чим зайнятися. Мотя ходив слідом за ними. І так майже до обіду. Пообідавши, брат з сестрою пішли у місто.

Присівши в міському парку на лавку ближче до фонтану, Лера відкрила пляшку з прохолодним соком, зробивши великий ковток. Спека була ще гіршою ніж вчора. Лера вже збиралася запропонувати Владу сходити на міський пляж, як несподівано почула в голові енергійний голос Морла:

«Я згадав» 

— Згадав? — охнула Лера. — Що?

Коли до неї нарешті дійшло, серце забилося часто-часто. Дівчина судомно втягнула ротом повітря.

«Де вони?»  

«У в'язниці Голдена на нижньому рівні» 

«Це добре! Ну тобто погано, що у в’язниці. Треба негайно зателефонувати Мерліну та розповісти» 

«Вони не зможуть туди потрапити. Ні, треба терміново їх рятувати. Дія мого заклинання може незабаром закінчитися. Магія вже могла вивітритися і вони прокинулися. Їжа та вода їм не треба, але я не впевнений, що вони не спробують нашкодити собі».

Від обличчя Лери відійшла фарба.