Глава 9

Амелія

Вечеря була доволі смачною. Я й не очікувала, що він справді хоч щось уміє робити сам. Думала, за ним хороводи водять слуги, а він лише те й знає, що наказувати. Але ні, як виявилося. Він мене здивував. Цікаво, які ще приховані таланти має?

Після вечері Кіра почала позіхати і терти оченята. Я, до слова, теж дуже хотіла спати. Вся втома дня насунулася на мене і валила з ніг.

— Час лягати, — усміхнулася я, промивши три тарілки під водою з крана. — Яку кімнату ми з Кірою можемо зайняти?

— Ви з Кірою? — Дава зміряв мене насмішкуватим поглядом, а я відчула, як кров закипає. Він знову щось задумав. Сподіваюся, розуміє, що я не збираюся займати з ним спільну кімнату.

— Так, я і Кіра, — ствердно промовила я. А тоді махнула рукою. — Гаразд, сама оберу.

— Взагалі-то тут нема жодної кімнати, де було б два ліжка. А після такого важкого дня вам обом було б краще виспатися, тому я пропоную вам поселитися в різних, але поруч, — спокійно вмовив він. 

— Тут широкі ліжка, ми вмістимося, — чисто з принципа промовила я. Але втрутилася сестричка.

— Та ну, Міє. Я хочу окрему кімнату! Дава, а яка буде моя?

— Яка хочеш. Можеш обрати першою. Лише, крім отієї, — він махнув рукою в сторону перших дверей, що виднілися з кухні. — Та моя.

— Клас! Я хочу оцю, — і мала побігла коридором. Я закотила очі, а Дава всміхався переможно.

— А яка буде твоя? Хоча можу запропонувати тобі свою, там дуже широке і м'яке ліжко, — прошепотів він змовницьким голосом, схилившись до мого вуха так близько, що навіть торкнувся його вустами. Мене ж мов током вдарило, настільки гострі були відчуття.

— Оце вже дякую. Обійдуся, — глянувши йому в очі, промовила я і впевнено вирушила до перших-ліпших дверей. — Оця буде моя.

— Хороший вибір, — усміхнувся він. — У ванній є новенькі зубні щітки і рушники, а піжами... піжами нема... Доведеться тобі спати в стилі "ню". Може я завітаю до тебе?

— Добре, що нагадав. Замикатиму двері на ключ, — усміхнулася вже тепер я переможно і увійшла до кімнати. Авжеж, моїх речей тут ще не було, від того почувалася, мов у дорогому готелі, де все з шиком, але чуже.

Завітавши до Кіри, переконалася, що в неї все добре, а тоді провела її до ванної, щоб ми почистили зуби. Дави ніде не було видно, тож мала першою пішла в душ, а мені зателефонувала Катя. З телефоном я повернулася до своєї кімнати, щоб спокійно поговорити з подругою. Авжеж, розповідати правду про те, де я зараз, я не збиралася. Коли ж ми закінчили розмову, я вирішила теж постояти під гарячим душем, а тоді вже точно лягати спати, бо очі злипалися. Судячи з того, що шум води припинився, Кіра закінчила митися і мала вийти за кілька хвилин. Вирішила почекати, схилившись спиною до стіни навпроти дверей у душову. Для кращої зрозумілості це відбувалося у самій ванній кімнаті, а я з запізненням помітила, що речей сестри, таких як її крем і розчіска, вже нема на тумбочці, а, отже, Кіра повернулася до себе. Тоді виходило, що в душовій був...

Я не встигла вистрибнути за двері, як Дава, мов Апполон з-під гірського водоспаду, вийшов з кімнатки. Крапельки води стікали з бездоганного тіла, вимальовуючи кожен контур рельєфних м'язів. В одному лише рушнику на стегнах мільйонер виглядав на весь мільйон. 

Кров прилила до голови від побаченого. Одним стрибком я відвернулася від нього, зойкнула і крикнула: 

— Ти чого не замикаєшся?

— І не дозволити тобі приєднатися до мене? Ніколи, — самовдоволено промовив він.

— А якби зайшла Кіра!

— Вона вже солодко спить, — всміхнувся негідник і раптово обійняв мене зі спини, притискаючи до себе. Гаряче тіло і холодна вода створювали унікальний контраст. В мене пересохло в горлі, а внизу живота метелики затріпотіли крильцями.

— Все, геть звідси. Я помиюся і спати, — все ще наполегливо відвертаючись від нього, промовила я.

— Ти така смішна, — промовив він. — Невже соромишся мене? Кинь це, Амелько. Чого ти там не бачила? 

Ці слова провокували. Я різко повернулася до нього і випалила:

— Хоч ти й відчайдушно намагаєшся мене звабити, в тебе це не вийде. І не сподівайся. Я надто добре пам'ятаю, чим мені це обійшлося того разу. Тож я не мама тобі, повторних шансів не даю. 

— Це ми ще побачимо, — промовив він і палко поцілував мене. Я шалено старалася не видати свого збудження, навіть старалася відштовхнути його, але він зламав опір і поглибив поцілунок. А потім, ковзнувши вустами від моїх вуст до вушка, прошепотів: — Коли злишся, ти сексі.

— Йди до біса! Я ніколи не буду твоєю! — випалила я, хоч голос зривався і тремтів.

— Ніколи не кажи "ніколи", — самовдоволено промовив він, нависаючи наді мною. Я ж потягнулася, схопила з шафки його халат і обмотала ним хлопця, а потім виставила за двері. Він лише підсміювався. 

Зловила себе на думці, що якби він зараз дійсно хотів сексу, мій опір не тривав би довго. Надто важко боротися і з ним, і з власним тілом водночас. Але Дава вирішив продовжити цю гру. Це давало мені можливість якось взяти себе до рук і добре пригадати, що він ніколи не любив мене і взагалі повівся, як негідник. А повернувся тому, що вірить у якесь прокляття, а не через мене. Не можна про це забувати.

Замість планованого гарячого душу прийняла прохолодний і мерщій побігла до своєї кімнати, щоб десь в коридорі не зустріти Даву, який передумав, що відступив. Уже заходила в свою кімнату, як він визирнув зі своїх дверей і промовив:

— Я чекатиму на тебе!

Показала йому багатозначний жест, який означав напрямок руху, в який я б відправила хлопця прямо зараз, і поспішила сховатися. Серце вистрибувало, мов шалене. Здається, в мене почнеться аритмія такими темпами. І як я маю жити з ним? Він же взагалі нестерпний! Головне — повністю завалити себе роботою і турботою про маму, щоб ми бачилися з Давою лише на офіційний заходах. Але саме тепер прийшов новий спогад — зранку нам же треба влаштувати фотосесію. Кошмар.