Частина 11

Я задкую назад, поки не втикаюся в чиюсь спину. Сильні руки Алана одразу ж обхоплюють мої плечі, мабуть, щоб я одразу ж не зомліла.  Дихаю часто і занадто глибоко, від чого в мене починає паморочитися голова.

— Як... — слова застрягли в горлі, а в роті пересохло і через це говорити ще складніше, — як таке можливо?

Я повертаю голову в бік Меріан, але вона мовчить. На її обличчі читається той самий шок, що, я впевнена, і в мене. Я краєм ока помічаю, як трусяться її руки. Їй знадобилося близько п'яти хвилин, щоб прийти до тями. Жінка акуратно підходить до чоловіка, який з нашого боку має вигляд, немов жива людина, втомлена сидіти і чекати, коли клюне риба. Але судячи з кольору його шкіри, і невеликого смороду, що виходить від нього, просидів він так кілька днів. І якщо враховувати наскільки сильно палить сонце, то це навіть дивно, як він так добре зберігся. І весь цей час він був уже мертвий. І ніхто не помітив цього.

Меріан акуратно оглядає його обличчя і все інше тіло, а так само уважно дірку, де ще недавно билося серце. Я б, звісно, могла пожартувати про безсердечність, але ситуація зовсім не підходяща. Жінка рукою підкликає мене, і я одразу ж опиняюся поруч із нею.

Але замість того, щоб щось говорити, вона кивком вказує на мертвого чоловіка.

— Що думаєш? — Її голос звучить дуже низько, і говорить вона майже пошепки.

Я переводжу погляд на рану, і уважно оглядаю її, придушуючи блювотний рефлекс. Рана рвана. Не схоже, що хтось використовував кинджал або іншу гостру зброю. Більше схоже на те, що... Я з жахом переводжу погляд на Меріан, а вона лише киває.

— Ви хочете сказати, що... — я знижую свій голос до шепоту, так щоб ніхто інший не зміг почути, що я зараз збираюся сказати, — що його вирвали?

— Схоже на те.

— Але як? Як звичайна людина могла... — мені все ще складно говорити це вголос, — могла вирвати серце?

— Звичайна не могла, — Меріан нарешті відвертається від чоловіка і дивиться на мене.

— Може дикі звірі? — Я починаю проговорювати можливі варіанти, вдаючи, що не розумію, до чого веде Меріан. Я не хочу цього розуміти.

Ейра лише мовчки хитає головою, не зводячи своїх темних очей з мертвого тіла.

Але хоч би як я намагалася придумати інше логічне пояснення побаченому, дедалі більше переконуюся, що вона має рацію. Делес — надто велелюдне й галасливе місто, жодна тварина не стала б виповзати за межі лісу. І сумніваюся, що тварина стала б возитися і розігрувати це шоу. На таке звірство здатна лише людина. Єдині, хто володіє достатньою силою, єдині, хто відмінно розбираються в медицині, щоб точно визначити, де знаходити серце — Ейри.

По спині пройшовся холодок. Хіба Ейри не повинні допомагати людям? Та якщо навіть і не допомагають, серце то навіщо виривати?!

Я уважно дивлюся на обличчя Меріан — я ще ніколи не бачила її настільки приголомшеною і наляканою. І чомусь у мене складається відчуття, що вона знає значно більше. Жінка різко піднімається на ноги і звертається до Алана.

— Приберіть його з мосту і накрийте простирадлом, щоб ніхто не побачив тіло, — вона робить невелику паузу і з жалем дивиться на безсердечного, у прямому сенсі цього слова, чоловіка. — Віднесіть у палац, у найпрохолодніше місце, яке зможете знайти. Мабуть, наш від'їзд доведеться скасувати.

Останнє речення вона промовила немов для себе, і щойно Алан віддав наказ своїм людям, Меріан одразу ж попрямувала геть. А я швидко переглянувшись з Аланом, поспішила за жінкою.

На жаль, найпрохолоднішим місцем у палаці виявилася темниця. Вона знаходиться під палацом, і виглядає огидно — запліснявілі бетонні стіни, під ногами іноді може трапитися мертвий щур, незліченні повороти, яким, здається, немає кінця. Наскільки ж вона велика?

Тільки-но ми спустилися вниз, у ніс одразу ж вдаряє запах вогкості та цвілі. Але тут і справді досить прохолодно, особливо після спекотної погоди, що стоїть зовні. І на моє велике щастя нас не стали водити коридорами, а одразу запустили в першу камеру. Усередині вже були Раян, а поруч із ним стояв якийсь літній чоловік, якого я ще жодного разу не бачила. І за інших обставин я була б дуже рада бачити Раяна, навіть попри всю його буркотливість, він став дуже важливою людиною для мене. Але зараз не місце і не час.

Ледве лише в кімнату входить Меріан, літній чоловік видає незадоволений стогін. Його обличчя кривиться в огидній гримасі, що додає йому зморшок, яких на його обличчі й так більше, ніж складок на моїй сорочці.

— Я теж рада бачити вас, пане Калво, — Меріан чемно вклонилася і попрямувала до тіла.

— А вона що тут забула? — Цей пан Калво почав обурюватися і бризкати слиною в бік Меріан. Але жінка ніяк на це не реагує, продовжуючи стояти прямо і з гордо піднятим підборіддям. — Я не збираюся працювати з нею.

Меріан видає роздратоване зітхання і повертає голову в бік пана " я-не-збираюся-працювати-з-нею". Ох, точніше пана Калво. Під суворим поглядом Меріан, літній чоловік трохи втрачає всю свою впевненість.

— Мене запросили не бесіди з вами вести. Якщо ви не помітили, то сталося жахливе — вбили людину, — у її голосі чути нотки злості. — Тому прошу, залиште свою неприязнь до мене на потім, і давайте приступимо до роботи.

Пан Калво, прочистивши горло, з презирством подивився на Меріан, але все ж таки кивнув і дістав свою валізку, яка стояла в нього біля ніг. Весь цей час я тіснилася в кутку камери і мовчки спостерігала за діями наставниці. І, мабуть, для пана Калво я значу не більше, ніж меблі, раз він навіть не спромігся поглянути в мій бік.

Коли Меріан потрібна була допомога, вона покликала мене, і тільки коли я потрапила в поле зору старого, у нього на обличчі різко з'явилося здивування, мовляв "а як вона тут опинилася". Я лише хмикнула в його бік і повернула свою увагу до Меріан.

Закінчивши огляд тіла, у приміщенні повисло важке мовчання. Усі занурилися у свої думки. Але мене найбільше хвилював стан Меріан. Я зрозуміла, що хоч вона і виглядає як непохитна стіна, всередині вона досить вразлива і все приймає аж надто близько до серця. Я чудово пам'ятаю, як їй було важко почати говорити зі мною, коли вона зрозуміла, що я нічого не знаю про свою силу. І ще там, на мосту, коли вона оглядала тіло, мені здалося, що вона щось знає. І ось тепер моя впевненість у цьому тільки зміцнилася. Але в інших був схожий вираз.