Частина 6

Не сказавши ні слова, Раян підривається з місця і, кинувши мені в руки шкіряну валізку, почав швидко збирати якісь речі.

— Ти йдеш зі мною, — показуючи пальцем у мій бік, суворим голосом, який не потребує заперечень, вимовив чоловік. Я тільки й змогла, що слухняно кивнути.

Він швидко зібрав усе необхідне і квапливим кроком попрямував на вихід, а я побігла слідом за ним. Що ближче ми підходили до основного входу в палац, то більше я переконувалася, що ми йдемо саме туди. Мати Божа! Ось цього я не очікувала.

Через кожні кілька метрів нас зупиняли і запитували, хто ми і куди прямуємо. Хоч я і впевнена, що половина з них знайома з Рйаном, але ніхто не подає виду. І після чергової такої перевірки, Раян не витримав і сказав, що якщо вони зараз же нас не пропустять, то будуть особисто звітувати перед королем, чому королівський травник не прийшов вчасно. Трохи помявшись на місці, нас усе ж пропускають, і тепер більше не зупиняють.

Звісно, всередині палац має приголомшливий вигляд. Це місце вражало своєю розкішшю і багатством золота. Це ніяк не може зрівнятися з тим, що я бачила у старого. Та порівняно з цими хоромами у нього швидше невелика халупа. Увійшовши через головний вхід, ми потрапили в просторе приміщення, прикрашене переважно в золотих і білих кольорах. Стіни були декоровані ліпниною, по всьому периметру були розвішані золоті свічники. Попереду нас зустріли широкі сходи з білого мармуру. Але в мене так і не вистачило часу роздивитися все докладніше, адже мені потрібно було наздоганяти Раяна, якій майже біг угору сходами. У палаці була доволі гнітюча атмосфера. Усі бігали туди-сюди, а на кожному кроці стояла охорона.

Та, що, чорт забирай, відбувається?!

Ми, нарешті, дійшли до величезних білих дверей, і не дочекавшись дозволу, Раян різко відчиняє їх і заходить всередину.

Це виявилися чиїсь покої. Кімната була велика і світла. Відразу навпроти дверей уся стіна була зроблена з вікон, а посередині були скляні двері, які вели на балкон. Стіни спальні були білі, іноді зустрічалися вкраплення синього кольору. Так само як і в самому замку, на стінах було багато візерунків. Ліворуч розташовувалося величезне ліжко з балдахіном синього кольору. Він чудово приховував від мене того, хто лежав на ньому. Навпроти ліжка знаходився камін, поруч з яким стояв невеликий столик, завалений сувоями і фоліантами. Біля нього стояло два дивани, що розташувалися один навпроти одного.

Усередині перебувало шестеро людей, не рахуючи нас із Раяном. Праворуч від мене стоїть молодий хлопець, років двадцяти семи. На ньому чорна сорочка, не застебнута на верхніх ґудзиках, і чорні штани. Волосся було коротко підстрижене, але при цьому чолка хаотично падала на обличчя, і йому постійно доводилося прибирати її назад. І цей рух він робив настільки ідеально, що я навіть на секунду забула, навіщо сюди прийшла. Але потім я зустрілася з ним очима, і в мене на секунду перехопило подих. Його очі були кольору яскравого блакитного неба, яке буває тільки в середині літа. З під гіпнозу цих блакитних очей, мене вивів суворий голос Раяна. Тож я швидко підбігаю і віддаю йому валізку, яку весь цей час притискала до себе, немов свою дитину.

І тепер я могла роздивитися того, хто лежав на ліжку, яке за розмірами нагадувало поле. Це був молодий чоловік. Я намагалася не дивитися на нього надто довго, але все ж одним оком помітила, що зараз він перебуває не в найкращому стані. Мені навіть складно визначити його вік. У нього довге хвилясте золоте волосся, але зараз воно перебуває в хаосі. Обличчя бліде, як крейда, щоки впали. І судячи з хрипкого дихання, його сильно мучить кашель. Очі бляклі й тьмяні, під ними видно занадто великі мішки під очима. Прокручую в себе в голові всі отрути, які знаю, але не можу точно визначити, що саме з ним. Його симптоми надто сильні й проявилися швидко, і я не пам'ятаю випадку, щоб усі вони з'являлися одночасно.

Але крім нас у кімнаті перебувало ще четверо людей. Біля вікна, спиною до нас стояв літній чоловік, і судячи з його одягу можу припустити, що це Його Величність — король Делеса. На ньому яскраво червоний мундир, обшитий золотими нитками. Світле посивіле волосся перебуває в невеликому безладді. Поруч із ліжком стояла схвильована жінка. На її гарному обличчі чітко читалося тривога і жах. Мабуть, королева. Очі почервоніли, вона багато плакала, руки трохи трусяться, і збите дихання. Але при цьому вона все одно намагалася тримати спину рівно, гордо тримаючи голову. Її зачіска трохи пошарпалася, і тепер на обличчя спадають кілька золотих локонів.

Кілька секунд я переводила погляд від королеви до чоловіка, що лежав на ліжку, і зрозуміла, що переді мною не хто інший, як сам наслідний принц. І якщо так подивитися, то принц досить багато взяв від своєї матері. Особливо золоте волосся, яке неслухняно завивається.

Поруч із королевою стояв літній чоловік, і щось намішував у склянці, яку потім подав Її Величності. Виглядав він крихітним порівняно з нею, на голові майже не залишилося волосся. Вдягнений він був у сіру, з цупкої тканини чоловічу сукню, яка повністю вкривала його тіло й діставала до підлоги. Обличчя було маленьким і схожим на м'ячик. Побачивши Раяна, він лише мовчки кивнув головою і повернув свою увагу до королеви.

Але в кімнаті перебувала ще одна людина. І ось вона привернула мою увагу, навіть більше ніж блакитноокий. Я впевнена, що королева точно не вона, але її вмінню тримати себе можуть позаздрити багато хто. Її чорне, навіть радше вугільне волосся було акуратно зібране в тугу зачіску. Вона була одягнена в чорну сукню зі щільної тканини. Її вбрання свідчило про те, що вона досить багата жінка. Правда таке враження, що вона прийшла проводжати принца в останній шлях. І цей вигляд геть не вписується навіть в атмосферу яскравого і світлого Делеса. Рукава були зроблені з тонкого напівпрозорого мережива, тим же матеріалом була покрита зверху її спідниця. Обличчя жінки було настільки красивим і блідим, що я навіть придивилася до неї уважніше, щоб зрозуміти дихає вона взагалі чи ні. Але щойно я помітила, що вона моргає, трохи розслабилася. Але повз неї теж не пройшла моя увага, і якщо до цього вона ніби не бачила мене, зараз її погляд повністю сфокусований на мені. Я нервово ковтаю і швидко відводжу погляд.