Пролог

«Прокляття діаманту»

Автор – Рина Мир

Обкладинка – Вікторія Задорська

Пролог

«Якщо хочеш нічого

не боятися, пам'ятай,

що боятися можна всього».

Сенека

***

Сьогодні я не спала до глибокої ночі. Моя кімната була зачинена. І вікна, і двері були на замку. Я тепер завжди так роблю, бо є страшне відчуття, що він знову прийде до мене вночі. Чому? Сама не знаю. Просто дуже боюсь темряви. Навіть сплю при ввімкненому нічнику, щоб хоч якесь світло було в кімнаті.

Хоч на дворі й літо, і прохолода літньої ночі мені дуже потрібна, але відчинити вікна боюсь. Страх темряви ніхто не скасовував.

Наче поки що все добре. В кімнаті я зачинилася, світло ввімкнула, тож можна було б спати спокійно і не хвилюватися ні про що. Проте я тремтіла й відчувала, що цієї ночі знову щось станеться. Щось дуже страшне. Не знаю, звідки такий моторошний страх.

Я не завжди мала цей страх. Я ніколи не зачинялася вночі в кімнаті та не могла до ночі заснути.

Все почалося з того, як я купила каблучку з надзвичайно гарним блакитним каменем на ярмарку. Моя подруга попросила мене піти з нею туди. Вона полюбляє рідкісні старовинні речі, а саме розпродажі з ними. От ми й пішли туди. На своє нещастя. Точніше, моє…

Я лежала у ліжку та думала про своє життя. Яке ж воно в мене нікчемне! Сповнене постійних страхів перед темрявою, перед її сутністю. Але ж її нікуди не діти. Такий закон планети. Земля обертається постійно, тому день змінюється ніччю. Це нормально і природно. Проте, якби щодня був тільки день, я була б рада.

Раптом світло нічника в кімнаті вимкнулося. Мене ніби струмом вдарило від цього розуміння. Я зрозуміла, що це якийсь збій в електриці, коли вимкнувся мій настільний годинник, який працює від неї. Я злякалася. Боялася поворухнутися і лежала, як на шпильках.

Швидко взяла до себе телефон з надією ввімкнути ліхтарик. Але заряд батареї був два відсотки, що говорило про те, що телефон скоро вимкнеться сам по собі. І чому я його не зарядила завчасно?

Відчуваю, що панічний страх підвищується з кожною секундою. Бо прийшов він… і знову ліг поруч… Всередині мене все затремтіло, а серце різко забилося і пішло у п’ятки…

І навіщо мені потрібна була та каблучка!? Це все через неї! Це вона винна в моїх страхах та цьому проклятті!

***