Глава 9. Втеча та обіцянка на пероні

День від’їзду зі Львова видався дуже тривожним. Навколо циркових возів панував звичний переддорожній гармидер: робітники тягали важкі скрині, коні неспокійно іржали у тумані, а трупа готувалася до чергового переїзду.

Саме в цю метушню, зламана й захекана, вбігла Галина. Її білосніжне обличчя було блідішим за засніжені дахи львівських кам'яниць, а в розширених від жаху очах стояли сльози.

— Квоку! — вигукнула вона, помітивши дресирувальника біля клітки. — Мене... мене чоловік вигнав! Я не знаю, що мені робити!

Квоку миттю кинувся до неї, підхопивши під лікті: — Що статися?! Галя, казати, що статися?!

— Алекс Марк мені вчора дав гроші за прибирання цирку... ти ж знаєш, який він щедрий, — ковтаючи сльози, скоромовкою заговорила дівчина. — Я прийшла додому така щаслива, хотіла купити їжі, плащ новий... А чоловік побачив ті гроші, видер з рук і зник! Програв у 

карти геть усе до останньої копійки! Все, що я заробляла важкою працею, витираючи бруд і виносячи сміття, він просто спустив за один вечір у шинку! Прийшов лише сьогодні зранку — п'яний, розлючений і без шеляга в кишені!

Вона важко задихалася, притискаючи тремтячі долоні до грудей.

— Я не мовчала, Квоку... Я сказала йому, що я тяжко працювала за ці гроші! А він... він оскаженів, знову замахнувся, хотів мене побити. Я так злякалася, що просто вискочила в чому була й втекла. Мені страшно повернутися додому. Я більше туди не повернуся!

Очі Квоку спалахнули темним вогнем. Він міцно стиснув її холодні долоні у своїх широких, гарячих долонях. У його голові рішення визріло миттєво.

— Ти не повернутися туди, — твердо мовив він, дивившись їй просто в очі. — Поїдь з нами в турне. Я домовлюся з Алексом Марком. Він добре серце мати, він дозволити.

Галя завмерла, не вірячи власним вухам. На її очі знову набігли сльози, але цього разу від раптового, рятівного тепла.

— Ти... ти правда це зробиш для мене? — тихо прошепотіла вона.

— Так, — без вагань відповів Квоку. Мовний бар'єр раптом зник, поступаючись місцем абсолютній щирості. — Я робити це, бо хочу, щоб ти була моєю жінкою. Я не хочу з тобою розлучатись. Ніколи.

Квоку ніжно обійняв дівчину до себе. Галя відчула, що цей темнокожий чоловік заради неї готовий на все — у його міцних обіймах ховалася сила, здатна захистити її від будь-якого лиха.

На мить довкола них вщух увесь гамір львівського центру. Здалеку за ними мовчки спостерігав Алекс Марк, тримаючи в руках свою важку тростину. Він відчував: ця втеча не залишиться безкарною, і покинутий чоловік Галини ще нагадає про себе, переслідуючи їхній цирк наче зловісна тінь.