Глава 5. Обладунки з ніжності

За день до грандіозного виступу в «Зимовому цирку» паризька ніч розкинулась за вікнами готельного номера Алекса. Вуличні газові ліхтарі кидали м'які, довгі тіні на важкі вишукані штори, ховаючи закоханих від усього зовнішнього світу.

Алекс запросив Кеті до себе. На столі стояла пляшка охолодженого шампанського. Він відкоркував її з тихим звуком і повільно розлив ігристе вино по кришталевих келихах. Передавши один Кеті, він подивився їй просто в очі — без сценічного макіяжу, без удаваної впевненості. В його погляді була лише занепокоєння.

— Останні дні й ночі я багато думав... Про тебе. Про нас, — тихо, але твердо почав Алекс. — Я зрозумів, чого я насправді хочу від життя, Катя. Я хочу бути з тобою завжди. Мені не потрібна бездоганна акробатка Кеті, яка ризикує життям під куполом. Мені потрібна та дівчинка... Катя. Звичайна, справжня дівчина, якою ти є насправді.

Він зробив крок ближче, його голос затремтів від підступаючих почуттів:

— Я хочу прокидатися кожного ранку з тобою. Бачити твоє ніжне обличчя на сусідній подушці. І заради цього я відмовлюся від усього: від сцени, від слави, від цього клятого успіху! Завтра після виступу ми заберемо свій відсоток грошей і поїдемо геть. Далеко за кордон, на інший материк... В Бразилію або Аргентину. Ми створимо там справжню сім'ю, виростимо дітей. Більше не буде жодного цирку, жодних вистав, жодного попелу й спалення!

Алекс відчув, як вимовлена щирість розчулила Кетю. Він пильно вдивлявся в її обличчя й помітив, як його слова влучили в саме серце: дівчина на мить затамувала подих, а в її очах, відбиваючи тьмяне світло, заблищали сльози. 

Алекс зробив крок, обняв її за талію й пригорнув до себе. Катя відповіла на його гарячий, пристрасний поцілунок. Вони цілувалися так ненаситно й відчайдушно, ніби від кожного руху їхніх губ залежало, чи житимуть вони далі, чи поглинe їх темрява вже наступної секунди.

Втрачаючи голову від кохання, Алекс почав ніжно пестити її тонку, шовковисту шию. Його пальці повільно знайшли застібку на сукні. Він повільно розстібав сукню, опускаючи тканину все нижче й нижче, оголюючи спочатку край її плеча, потім і все плече, аж поки на волю не показалися її бездоганні, пружні груди, які миттєво напружилися від солодкого збудження й прохолодного повітря кімнати.

Алекс обхопив її за спину, відчувши, як шалено й часто б'ється її серце, як здригається її тендітне тіло від кожного доторку його гарячих губ...

І раптом Катя напружилася. Збираючи останні сили, вона м'яко, але рішуче вперлася долонями в його груди й трохи відштовхнула його.

— Алекс... ні. Не сьогодні, — мовила вона, важко дихаючи та дивлячись йому в очі. — Завтра виступ... Після виступу, Алекс. Це прокляття... я так боюся.

Алекс занімів, а потім у його очах спалахнув рішучий вогник: — Я відміню виступ. Просто зараз піду до Баумана й усе скасую! — Тоді як відміниш — зразу... — похитала вона головою, намагаючись опанувати власне пристрасне дихання. — Так, кохана. Тоді завтра, — погоджуючись із кожним її словом, мовив Алекс. — Я не маю жодного права наражати тебе на небезпеку... Але прошу, залишся в мене на ніч, Катя. Я хочу обіймати тебе цілу ніч, заснути в твоїх обіймах. Я просто хочу повірити, що це все — насправді, а не солодкий сон.

Катя мовчки подивилася на нього, посміхнулася куточками губ і поволі застібнула сукню.

Вони лягли на ліжко, міцно сплевши пальці й притулившись один до одного. У цих обіймах, ховаючись від страхів і передчуття лиха, вони разом заснули перед найважливішим і, можливо, найнебезпечнішим виступом у їхньому житті.