Глава 4. Шум Парижа та вирок на папері

Париж 1851 року справедливо вважався серцем і найгарнішим містом Європи. Це була епоха Великої перебудови: широкі бульвари, витончені газові ліхтарі, що вечорами заповнювали вулиці золотавим сяйвом, велична Сена та вишукані кав'ярні, звідки лунала музика й пахло свіжою кавою. Навколо вирувало життя, сповнене розкоші, моди та мистецтва.

Проте ці неймовірні краєвиди не приносили Алексу Марку жодного задоволення. Він блукав вуличками Парижа, ніби привид, абсолютно сліпий до краси франкської столиці.

Усі його думки були отруєні. Вони кружляли навколо майбутнього паризького виступу, темного прокляття та жахливої загибелі Мері. Чи була її смерть лише божевільним вчинком зламаної дівчини? Чи це справді чергова ланка в ланцюгу містичних подій? А головне — що тепер загрожує Кеті? Що вона взагалі означає для нього? Вона була його світлом, його останьою надією на щастя... але якщо пророцтво ворожки правдиве, то його кохання — це отрута, яка її вб'є.

З важких роздумів його вихопив шум біля газетного кіоску на розрозі бульвару. Там згуртувався чималий натовп перехожих. Люди гарячково купували свіжий випуск ранкової газети й жваво, майже на підвищених тонах, щось обговорювали.

Алекс підійшов ближче, насунувши капелюх на самі очі, й прислухався.

— Та він же божевільний, цей Алекс Марк! — голосно вигукнув чоловік у циліндрі, розмахуючи газетою. — Він хоче сперечатися з самим духом! Цей дух знищить і його, і всю його циркову трупу! Тут же чорним по білому написано: вже двоє мертвих, а скільки ще зазнали травм! І він, безсоромний, усе одно влаштовує шоу!

— Ой, і не кажіть! — підхопила літня дама з м'ясного ряду, сплеснувши руками. — У минулих містах він одну польку майже спалив під час номера, а інша асистентка взагалі сама себе спалила прямо на очах у сотень людей!

У розмову вмішався суворий чоловік у строгому пальто: — Це прокляття від Бога! Він — безбожник! Ви чули, що про нього кажуть? Він стверджує, що воскрешає людей на арені, а в одному з виступів взагалі одягнувся в диявола! Він проклятий, і небеса його карають!

— Ні, він не просто проклятий, він — монстр! — викрикнув молодий студент із натовпу. — Він сам вбиває людей на очах у публіки, прикриваючись ілюзіями та фокусами!

— Та який він монстр? — вліз у суперечку літній газетяр, хитаючи головою з жалем. — Він нещасний чоловік... У кого він закохається — той помре. Це його особисте прокляття, він мусить бути одиноким усе своє життя, бідний...

— А що ж буде на виступі у Парижі?! — пролунав лякаючий вигук із глибини натовпу. — Хто помре наступним?!

Алексу перехопило подих. Повітря в легенях миттєво стало крижаним. Слова перехожих били по мізках, мов важкий молот. Він повільно відступив назад у тінь дерев, лишаючи натовп сперечатися далі, і зрозумів: чутки про прокляття випереджають його цирк у кожному місті, і паризька прем'єра готується стати не тріумфом, а кривавою пасткою.

Алекс, занурений у важкі думи, рушив геть від розлюченого натовпу. Проте не встиг він пройти й сотні метрів вузьким провулком, як біля нього з гучним стукотом підків зупинився розкішний чорний екіпаж.

Дверцята відчинилися, і з карети виступив чоловік у дорогому хутряному панамі та з золотим годинником на ланцюжку. Це був пан Бауман — один із найвпливовіших імпресаріо Парижа, який узявся організувати гастролі їхнього цирку. Його обличчя сяяло широкою, впевненою усмішкою.

— Пане Марк! Нарешті я вас знайшов! — вигукнув Бауман, міцно потискаючи занімілу руку Алекса. — У мене для вас неймовірні новини! Я підписав контракт. Ми отримали «Зимовий цирк» — найбільшу арену в усій Європі! Вона вміщує близько шести тисяч глядачів! А яке там освітлення... Сотні найновіших газових ламп! Повір, Алекс, під цим світлом твій новий номер із повітряними полотнами виглядатиме як справжнє сонячне диво!

Бауман нахилився ближче й понизив голос до заговорницького шепоту: — Якщо на виступ прийде хоча б половина залу, ви з трупою станете неймовірно багатими людьми. Це багатство, про яке можна лише мріяти!

Алекс важко зітхнув і гірко похитав головою, дістаючи з кишені зімятий газетний аркуш: — Я дуже сумніваюся в цьому, пане Бауман... Ви бачили, що пишуть паризькі журналісти? Вони називають мене монстром, безбожником і проклятим убивцею. Люди біля кіосків шепочуться, що наш виступ закінчиться новою смертю. Хто прийде на шоу до чоловіка, якого вважають демоном?

Пан Бауман лише гучно раптово розреготався, плеснувши Алекса по плечу: — Ох, мій любий Алексе! Ти абсолютно не розумієш, як влаштований цей світ! Якщо про вас пишуть у газетах — це вже найкраща реклама, пане Марк! Париж плювати хотів на нудні, правильні вистави. Парижани прагнуть небезпеки, пліток і таємниць! Вони прийдуть саме для того, щоб побачити «проклятого ілюзіоніста». Жах продається краще за будь-яку казку!

Алекс подивився на імпресаріо, але в його очах не було радості. 6 000 глядачів, газові ліхтарі, величезні гроші... і 6 000 свідків, якщо прокляття завдасть нового удару під куполом «Зимового цирку».