Глава 8. Аншлаг у Варшаві

Варшава зустріла цирк штормовим аплодисментами та забитими вщент трибунами. Квитки розліталися за лічені години — містичний ареал Алекса Марка діяв на публіку мов гіпноз.

Алекс спостерігав за ареною з темряви куліс, спираючись на важку палицю. Його вибір на цю ніч уже був зроблений. Для ритуального спалення він призначив Мері. Після важкої травми дівчина все одно не могла виходити на висоту як акробатка, тож її доля в шоу була вирішена. Алекс подумки мусив визнати: Мері так і не змогла повністю пропустити крізь себе роль, не злилася з нею тілом і душею, як це робила Кеті. Проте Кеті потрібна була йому відпочившою. Вона була його головним козирем, і він мав берегти її за будь-яку ціну.

Тепер Кеті доводилося виконувати всі складні акробатичні номери нагорі самотужки. І вона не просто справлялася — вона творила на арені справжнє диво.

Новий костюм, який для неї пошили на замовлення, був витвором мистецтва: тисячі дрібних паєток переливалися під променями ламп, мов дзеркальна луска, а приховані під пахвами невеликі Шовкові крила розгорталися під час стрибка. У новій програмі було безліч тривалих парінь між трапеціями. Коли Кеті зривалася в прірву і на частку секунди зависала в повітрі перед тим, як вхопити наступню перекладину, глядачі затамовували подих. Вона здавалася не просто акробаткою — вона виглядала як чарівний, потойбічний птах, що дійсно вміє літати, який парить у небі.

Але поки зал вибухав оваціями, а Кеті кружляла під самою стелею, Алекс помічав зовсім інші речі.

У затінку куліс стояла Мері. Її пальці з силою стискалися в кулаки, а в очах палала пекуча, отруйна злість за втрачену славу та віддану іншій роль. За кілька кроків від неї застиг Степан. Його важкий, темний погляд був прикутий до дівчини — він важко дихав і, здавалося, готовий був просвердлити Мері наскрізь своїми очима, тамуючи всередині щось небезпечне й непередбачуване. Напруга за лаштунками ставала гарячішою за саме полум'я, яке незабаром мало спалахнути на арені.

Аплодисменти у залі ще лунали відголоском під високим куполом, а за лаштунками повітря все ще було просякнуте гарячим озоном, димом та передчуттям грози. Кеті, важко дихаючи, спустилася на землю, її костюм з паєтками все ще тріпотів, мов пір'я наляканого птаха. Алекс уже збирався віддати наказ до підготовки трюку зі спаленням Мері, як із півтіні VIP-ложі до них ступив чоловік.

Він був одягнений у бездоганно випрасуваний смокінг, із дорогим годинником на зап’ясті та розкішними манерами можновладця. Посмішка на його обличчі здавалася занадто ідеальною, майже натягнутою.

— Пане Марк! Це було просто неймовірно... Воістину божественне видовище! — вигукнув він, зупиняючись на безпечній, але ввічливій відстані. — Дозвольте відрекомендуватися: я заступник мера Варшави.

Чоловік притиснув руку до грудей і перевів погляд з Алекса на дівчат — на Кеті, яка все ще намагалася вирівняти подих, та на Мері, яка стояла поруч із похмурим, отруйним виразом обличчя.

— Пан мер і наші вельмишановні гості в захваті, — продовжив заступник, звузивши очі, у яких на мить промайнув дивний, яскравий блиск. — Сьогодні ввечері в міській резиденції відбудеться приватний прийом. Бал для вузького кола еліти. Пан мер особисто доручив мені запросити вас, пане Марк, а також ваших чарівних супутниць. Я просто зобов’язаний познайомити вас із моїми друзями. Ви мусите бути там. Такий талант не повинен ховатися лише на арені.

Алекс повільно кивнув, прораховуючи кожен крок. Це був шанс увійти у вищі кола міста.

— Дякуємо за честь, — спокійно відповів Алекс, приховуючи крижаний розрахунок за ввічливим тоном. — Ми приймаємо ваше запрошення.

Коли чоловік розвернувся і зник у темряві коридору, Алекс перевів погляд на дівчат. Ось де їм нарешті знадобилися ті самі вишукані французькі сукні, які вони нещодавно придбали. Вечір обіцяв бути розкішним.