Глава 3. Ілюзія успіху

Ранок у Львові дихав прохолодою та легкою вогкістю, але атмосфера в залі була гарячою. На сцені завершувалися останні приготування до вечірнього виступу. Анна та Кеті стояли біля краю сцени гаряче обговорювали технічні подробиці: переходи між піснями, акценти на сценах виступа та фінальний вихід на біс.

— ...і якщо на третьому куплеті, — замислено казала Анна, коли її перебила дзвінка, майже нестримна хода.

До них наближалася Мері. Вона буквально сяяла, а її усмішка була настільки щасливою, що на мить дівчата замовкли, перезиравшись.

— Мої любі, ви просто мусите це почути! — випалила Мері з порога, навіть не привітавшись.

Кеті опустила папери й зацікавлено підняла брову: — Що вже сталося? Ти виглядаєш так, ніби виграла мільйон.

— Краще! — Мері склала руки на грудях, її очі палали азартом. — Вчора ввечері Алекс Макс... сам запропонував провести мене до номеру.

Анна й Кеті переоцінили погляди. Анна повільно склала свої нотатки навпіл: — Серйозно? І що далі?

— А далі... — Мері зробила паузу, насолоджуючись моментом. — У номері він довго не хотів іти. Розповідав, яка я неперевершена, як його до мене тягне і як він мріє, щоб ми були разом. Майже благав дати йому шанс!

— І що ти відповіла? — швидко запитала Кеті.

— Я зберегла гідність, — з гордістю посміхнулася Мері. — Сказала, що мені треба подумати. Хай трохи похвилюється.

Анна зітхнула, і щасливий вираз обличчя Мері на мить затьмарився від цього звуку. В голосі Анни звучала не радість, а глибока тривога.

— Мері, донечко... а як же прокляття? — тихо запитала вона.

— Ой, та це все балачки! — зневажливо відмахнулася Мері, поправляючи волосся. — Звичайні плітки заздрісників.

— Це не просто плітки, Мері, — у розмову втрутилася Кеті, її тон став серйозним. — Ти ж чудово знаєш, що кажуть про Сару. Алекс зустрічався з нею, і що сталося потім? Вона ж мало не загинула! Це надто дивний збіг, щоб просто закривати на це очі.

— Це був звичайний збіг! — відрізала Мері, і в її голосі спалахнули роздратовані нотки. — Сара просто опинилася не в тому місці й не в той час. Не треба шукати містику там, де її немає. Алекс чудовий, і він обрав мене. Краще думайте про виступ.

Вона різко розвернулася й покрокувала до гримерки, залишивши Анну та Кеті в тривожному мовчанні серед шумної підготовки до львівського концерту.

 ***

Музика гриміла під куполом  цирку у Львові, вибухаючи яскравими акордами, а світло ламп розлите півколами освітлювало арену. Виступ Кеті та Мері був у самому розпалі. Глядачі в залі захоплено аплодували, повністю поглинуті видовищем.

Мері на висоті була неперевершена. Її рухи випромінювали легкість та абсолютну, майже зухвалу впевненість. Після ранкової розмови з ріднею вона, здавалося, палала ще дужче, прагнучи довести всьому світу й самій собі, що вона непереможна. Кожен її трюк викликав шквал овацій.

За лаштунками за виступом спостерігав Алекс. Він уважно оглядав заповнену вщент залу, де сотні очей прикувалися до сцени, завмерши від захвату. І раптом його погляд зачепився за щось дивне серед натовпу в останніх рядах.

Серце Алекса стиснулося від раптового передчуття біди. Він знову побачив його — чоловіка в довгому чорному плащі з високо піднятим коміром, який повністю ховав обличчя. Постать виділялася серед яскравих і радісних глядачів своєю нерухомістю та зловісною мовчанкою.

У цей самий момент під куполом цирку Мері готувалася до найважчого елемента програми: зробити сальто у повітрі з однієї трапеції й перестрибнути на іншу, яку їй назустріч посилала Кеті.

Алекс хотів щось гукнути, але голос застряг у горлі.

Мері зірвалася з трапеції. Ідеальне відштовхування, бездоганний оберт у повітрі, точний розрахунок траєкторії — вона зробила все абсолютно правильно. Всі елементи склалися, її пальці торкнулися перекладини другої трапеції... але в наступну частку секунди рука ніби ковзнула по гладенькому металу. Дівчина не змогла зафіксувати хват.

Світло ламп хитнулося. Трапеція хитнулася порожньою.

Мері полетіла донизу.

Залом цирку прокотився важкий, шокований гул, який миттєво змінився криками жаху. Тіло Мері впало на запобіжну сітку, але удар був такої сили, що сітка деформувалася, і дівчина важко вдарилася об край конструкції.

На кілька секунд панувала тиша, від якої холола кров.

— Мері! — першою крикнула Кеті, вже спускаючись донизу.

До сітки кинулися Анна та Алекс. Дівчина стогнала від болю, стискаючи ліву руку, але була в свідомості.

— Вона жива! Слава Богу, жива! — пролунав чийсь полегшений вигук за лаштунками.

Зал вибухнув тривожним шумом. Мері відбулася лише переломом руки та кількома забиттями й синцями — справжнє диво після такого падіння.

Алекс, помагаючи підняти ноші, різко розвернувся й поглянув на те місце в залі, де стояв чоловік у плащі. Там уже було порожньо.

Шоу мало тривати, хоч повітря в залі й було просякнуте тривогою. Після того, як Мері забрали лікарі, на сцену вийшов важковаговик, але його виступ пройшов майже непоміченим — глядачі шепотілися, озиралися й перешіптувалися, обговорюючи моторошне падіння повітряної гімнастки. Здавалося, вечір уже не врятувати.

Увагу залу вдалося повернути лише Кеті.

Коли вона з'явилася на сцені, зал миттєво затих. Вона була в сліпучо-білій сукні, яка контрастувала з мороком циркової арени. Від її плавного, елегантного кроку просто неможливо було відвести погляд. У кожному русі відчувався абсолютний контроль та грація. Коли Кеті почала залізати в спеціальну трубу для спалення, стало зрозуміло: Сарі до такого рівня майстерності треба було ще вчитися й вчитися.

Розпочався трюк. Всередині труби спалахнув вогонь, манекен спалахнув яскравим полум'ям, і в той самий момент крізь спеціальну акустичну трубку пролунав моторошний, розривний крик Кеті. Вона кричала так натурально й відчайдушно, ніби її справді спалювали живцем. Перелякані падінням Мері глядачі затамували подих — більшість із них на мить дійсно повірили, що на їхніх очах відбувається трагедія.