Глава 2. Ревнощі

Дощовий Львів готувався до нової вистави Алекса Марка, і напруга під куполом цирку досягла межі. Це була найважливіша репетиція, але все тріщало по швах.

Алекс Марк, палаючи від бажання зробити шоу яскравим та незабутнім, узагальнив нові зміниза пару днів перед виходом на арену. Учасники плуталися, номери рушилися, а сам Алекс зривався на кожен хибний крок. Найбільше дісталося акробатам. Коли черга дійшла до Мері, Алекс роздратовано пояснював, що саме вона має змінити у своїй зв'язці, але від напруги в неї нічого не виходило. Серце Мері калатало, та десь у глибині душі вона чекала лише одного — появи Кеті.

Кеті знову спізнилася. Вона часто дозволяла собі ігнорувати тренування або й зовсім не з'являтися, але сьогодні, зважаючи на лють Алекса, вона мала отримати нагоріхи по повній. Мері зчепила зуби, передчуваючи грандіозний скандал.

Коли Кеті нарешті легкою ходою увійшла до зали, Алекс вже набрав повітря в груди, щоб вибухнути. Але Кеті просто посміхнулася — м'яко, заворожуюче. І лють Алекса розтанула в одну мить. Він лише важко видихнув:

— Допоможи... У нас без тебе взагалі нічого не вдається.

Кеті дружньо обійняла його за плечі, випромінюючи абсолютну спокійну впевненість:

— Зараз усе буде. Що треба зробити?

Вона оглянула втомлену трупу й рішуче крокнула до важковаговика:

— Розумієш, Володю, ти маєш робити шоу, а не просто тягати залізо. Людям нудно дивитися на звичайні гирі. Пам'ятаєш, як ти на спір підняв однією рукою одразу трьох людей? Чому б це не повторити?

— Та я ж тоді... п'яний був, — почервонів Володя, ніяково переступаючи з ноги на ногу.

— Нам потрібен фурор! Зможеш повторити? Бо глядачі вже шепочуться, ніби у твоїх гирях отвори і вони з порожнечею всередині.

— Які ще отвори?! — щиро обурився той, одразу загорівшись ідеєю довести зворотне.

Кеті лише хитро посміхнулася й обернулася до керівника:

— А щодо номерів у повітрі — у мене є нові ідеї. Ми можемо зробити дещо неймовірне... Як тобі, Алексе? Я зараз покажу.

Вона впевнено покрокувала на арену, а Мері заціпеніла, спантеличено спостерігаючи за цією сценою. Потім повільно підійшла до батька, не вірячи власним очам:

— Він навіть не накричав на неї за спізнення... Він просто слухає її й робить усе, що вона каже...

Мері нервово ходила наметиком, стискаючи кулаки. Її очі палали від злісті, коли вона дивилася крізь щілину в тканині на арену, де Алекс заворожено спостерігав за черговим трюком Кеті.

— Ти бачиш це, тату?! — вигукнула вона, різко повернувшись до Степана. — Знову вона! Вся увага тільки їй, усі аплодисменти — їй! Вона зірка, а я хто?! Стій у затінку та посміхайся?! А тепер ще й цей Алекс Марк... Він дивиться на неї так, ніби крім цієї дряні більше нікого у світі немає!

Степан підійшов до дочки й обережно взяв її за плечі, погладивши по голові. Його обличчя, змарніле від постійного хмільного чаду, вмить повеселішало.

— Заспокойся, донечко, — лагідно мовив він, а потім його голос згаснув до лютого шепоту. — Не смій псувати свої гарні очі через цю паршивку. Вона нічого не варта. Увесь її так званий «талант» — це порожнеча. Ти в тисячу разів краща, красивіша та розумніша за неї!

— Тоді чому Алекс бачить лише її?! — з відчаєм прошепотіла Мері. — Я хочу, щоб він дивився так на мене! Чого б це мені не коштувало, тату, я примушу його закохатися. Я буду головною зіркою цього цирку — і його серця, зрозумів?!

— І ти нею будеш, Мері, — твердо вимовив Степан, а його очі блиснули хижим вогником. — Я допоможу тобі. Я зроблю все, щоб цей Алекс Марк повзав біля твоїх ніг і забув ім'я цієї погані.

Він відійшов до столу, налив собі з карафки дещо міцного і хильнув одним ковтком, споважнівши:

— Мені й самому грошей зараз геть не вистачає... Уявляєш, донечко, інколи бракує навіть на те, щоб як слід пригостити друзів у шинку. Але ти не хвилюйся! Цього тижня все зміниться. Я знову зіграю в карти — і цього разу точно не програю все до копійки, як минулого! Я виграю купу грошей і куплю тобі найкращу, найдорожчу сукню. У ній ти спокусиш Алекса за лічені хвилини.

Мері на мить замислилася, а потім стишила голос і перепитала:

— А Анна... Вона не буде проти?

Степан гидливо пирхнув і байдуже відмахнувся:

— А Анна хто тут така?! Я тут головний! Ти що, думаєш, я зустрічаюся з Анною через її «красу»? Ха! Саме завдяки цьому зв'язку я став тут, у цирку, головним! Замість простого дресирувальника я тепер керуючий. Всіма грошима керую тільки я! Бачиш, як мені допомогло це «прокляття»? А так би й далі чистив відходи за тваринами... Ну що, який у тебе татко, розумний? І ти така маєш бути! Ти маєш усе взяти хитрістю, як і я!

***

Після розмови з батьком Мері чекала зручного моменту. І доля виявилася до неї прихильною.

Одного вечора на одну з репетицій Алекс з’явився у цирку добряче напідпитку. Його хода була непевною, а затуманений погляд блукав яскравими костюмами артистів. Помітивши це, Мері моментально зорієнтувалася: вона підхопила важку скриню й «випадково» перечепилася просто перед ним, награно скрикнувши від болю.

— Ой! Як же боляче... — тихим, беззахисним голосом мовила Мері, обхопивши щиколотку. — Алексе... Здається, я вивихнула ногу. Допоможи мені, будь ласка... Доведи до мого номера в готелі.

Алекс, затинаючись та плутаючись у власних ногах, допоміг дівчині дістатися кімнати. У номері Мері опустилася на ліжко і, тихо стогнучи, благально мовила:

— Алексе... Нога так пече. Зроби, будь ласка, масаж... Мій батько казав, що ти вмієш усе.

Алекс опустився на коліна й почав обережно розтирати її стопу. І в ту ж мить дівчина подалася вперед і палко поцілувала його в губи.