Глава 16. Зачинені двері та лиховісний відлік

Дні танули з лякаючою швидкістю. До наступного виступу залишався лише тиждень, а в підсценічному трюмі, де між холодними мідними трубами застиг «Піро-Фенікс», панувала гнітюча тиша.

Алекс Марк втрачав терпіння.

Повністю занурений у солодкі таємні зустрічі з Анастасією, він спершу не надавав ваги пошукам нової помічниці. Йому здавалося, що варто лише клацнути пальцями — і на місце втеклої Сари чергою вишикуються десятки красунь, ласих до слави та легких грошей. Але реальність виявилася значно жорстокішою.

— Це просто смішно, Андрію! — Алекс люто вимірював кроками свій номер, нервово викурюючи цигарку за цигаркою. Тютюновий дим густими клубами зависав у повітрі. — Вони всі або дурні панікерки, або дерев'яні ляльки, які не здатні навіть правдоподібно всміхнутися залу!

Андрій, який мовчки стояв біля дверей і відтирав із рук чергову порцію темного мастила, лише важко зітхнув:

— Алексе, чутки розповзлися в акторському колі миттєво... Після того фатального вечора Першого грудня закулісся тільки й робить, що шепочеться.

— Чутки?! — ілюзіоніст різко розвернувся,витріщаючись на помічника. — Плітки та дурні перебільшення! Сара отримала лише незначні опіки через банальний нещасний випадок! А ці ідіоти вже вигадали історію про «обпалену помічницю», «зіпсований апарат» і якесь дивне, темно-холодне прокляття під куполом цирку! Дехто взагалі плеще, ніби вона згоріла живцем!

— Я розумію тебе, Алексе, і згоден, що актори все перебільшують... — Андрій стишив голос, неуважно розглядаючи забруднену ганчірку в руках. — Але ж ці таємні оглядини, які ти влаштував за останні кілька днів... вони справді перетворилися на суцільний фарс.

— Фарс — це ще м'яко сказано! — вигукнув Алекс, нервово струшуючи попіл на підлогу. — Ти ж сам бачив першу дівчину!

— Вона забилася в паніці, як тільки побачила вузький, темний простір мідної труби й відчула важкий запах спирту та згарища, — похитав головою Андрій. — Вона навідріз відмовилася заходити всередину. Стверджувала, що зсередини апарата віє не металом, а трупним холодом.

— Трупним холодом! Ти чуєш цей маразм?! — ілюзіоніст роздратовано закотив очі. — А друга? Вона ж виявилася сміливішою, хіба ні?

— Сміливішою — так, але її гра... це була катастрофа, — визнав помічник. — Вона квилила від страху ще до того, як ми затиснули засувку. Геть не вміє тримати сценічну маску.

— Отож-бо! Вона виглядала не величною королевою вогню, а переляканою жертвою, яку ведуть на страту! — Алекс зробив глибоку затяжку, намагаючись опанувати тремтіння у руках.

— Твоя правда, вони бояться власної тіні й белькочуть, що згорять живцем, — погодився Андрій, але в його голосі прохопилася виразна тривога. — Проте, Алексе... відлік часу вже розпочався. Без помічниці номер зірветься. Я погоджуюся з кожним твоїм словом щодо цих дівчат, але... ти впевнений, що ми встигнемо знайти когось підходящого й усе справді буде добре?

Алекс виглядав дуже виснаженим. Усередині нього все стискалося від напруги: він розривався між пристрасними обіймами Анастасії та лихоманковою підготовкою до виступу, відчуваючи, як холодний відлік часу невблаганно стукає в скронях. У голові панував хаос, а втома валом накочувалася на плечі, підриваючи рештки впевненості.

— Все буде ідеально, Андрію, — твердо відрізав Алекс, хоча розгубленість у його очах видавала зворотне. — Головне — знайти ту, яка вміє грати, а не слухати дурні байки.

— Пане Алексе... — тихо обізвався Андрій, поглядаючи на важкий ключ від «Піро-Фенікса», який визирав із кишені фокусника. — Може, це знак? Може, варто скасувати цей номер, поки ми не знайшли справді...

— Замовкни! — викнув Алекс, різко розвертаючись. Його очі палали диким, лихоманковим вогнем. — «Піро-Фенікс» — це цвях програми! Степан уже продав половину квитків на вівторок. Якщо ми не виведемо на сцену нову дівчину, цирк згорить від ганьби, а ми залишимося без копійки в кишені.

Він підійшов до вікна. За шибкою повільно падав густий грудневий сніг, ховаючи під білим саваном місто. До шоу залишалося лише кілька днів, а мідна пастка під сценою чекала на свою нову жертву.