Глава 12. Лист із ароматом фіалок

Після скандалу й від'їзду Сари, Алекс Марк сидів у своїй гримерці, знову й знову перебираючи в голові події минулої ночі. Почуття тривоги не полишало його, аж поки в двері не постукали.

На порозі з'явився товстун Степан. Касир виглядав трохи ніяково, витираючи скроні хусткою, але в його очах як завжди поблискувала звична хіть до життя та грошей.

— Вибачте, пане Марк, що турбую так рано, — заговорив Степан, переступаючи з ноги на ногу. — Учора після концерту, коли вже вся ця штовханина біля каси вляглася, до мене підійшла одна чарівна панянка... Передала ось це, — він витягнув із кишені камізельки маленький, вишуканий конверт. — Сказала, що це надзвичайно важливо. Я шукав вас учора пізно ввечері, але ви вже пішли.

Алекс здивовано звів брови й узяв конверт. Папір був дорогим, цупким, а в повітрі одразу розлився ніжний, тонкий квітковий аромат — пахло свіжими фіалками.

Він обережно зламав воскову печатку, дістав складений аркуш і вголос прочитав виведений витонченим каліграфічним почерком текст:

«Дорогий пане Алексе,

Ваш виступ був просто неймовірний, ви справді робите справжні дива! Дякую за ваше запрошення. Я дуже хотіла б подякувати вам особисто.

Чекатиму на вас у вівторок, 3 грудня, о 12:00 в парку, де ми зустрілися вперше.

Ваша Анастасія Карпович.»

Алекс повільно склав лист. Тривога, яка тиснула на груди від самого ранку, миттєво розвіялася, поступившись місцем самовпевненості. На його губах з'явилася задоволена, майже хижа посмішка. Удачлива зірка знову поверталася до нього! Втрата Сари вже не здавалася катастрофою — перед ним відкривалися куди цікавіші перспективи.

— Дякую, Степане, ти вільний, — кивнув ілюзіоніст касирові.

Степан вклонився й зник за дверима, а Алекс різко підвівся з крісла, провівши долонею по підборіддю, і вигукнув на весь коридор:

— Андрію! Негайно сюди! Мені терміново потрібен новий костюм!