Розділ 8. Тінь прокляття

— Як тобі нові костюми, Кеті? — Алекс повільно погойдував у руці келих із коньяком, пильно спостерігаючи за дівчиною. — Я хочу, щоб у моїй трупі були лише найкращі вбрання. Для вас не буде жодної дешевизни.

— Вони божественні, пане Марк, — щиро відповіла Кеті, трохи озирнувшись навколо. — А як змінився сам цирк! Ви зробили неймовірне за такий короткий час. Ви справжній чарівник...

Алекс тихо засміявся — цей сміх пролунав глибоко, з ледь помітним хрипом: — Мені більше подобається, коли мене називають містиком, Кеті. Чарівники — це для дітей. А ми творимо справжню магію. 

Він повільно поставив келих на стіл і зробив крок до неї. Його голос опустився до напівшепоту: — Мені надзвичайно сподобався твій виступ на репетиції. Ти була така... неповторна.

Він наблизився впритул і простягнув руку, пробуючи торкнутися її волосся, щоб обережно поправити пасмо, яке впало на чоло. Алекс Марк звик до того, що коли він випромінював свою впевненість та шарм, жінки буквально втрачали розум. Вони тягнулися до нього самі.

Але Кеті раптово зробила рвучкий крок назад, уникаючи його дотику.

Алекс застиг із піднятою рукою. На його обличчі на мить з'явилося здивування, яке швидко змінилося легким роздратуванням.

— Ти чого? Боїшся? — спитав він, ледь примруживши очі. — Дарма. Зі мною на тебе чекає велике майбутнє. Ти будеш дуже відомою, багатою... Ти будеш мати все, про що тільки мріяла!

Кеті зробила ще один крок назад, майже упершись спиною у зачинені двері.

— Пане Марк, вибачте... Я не можу, — її голос затремтів, а в очах блиснули сльози. — Ви ж знаєте про прокляття цирку... Про те, що не можна мати стосунків тим, хто виступає разом. У мене через це прокляття помер тато...

Велика сльоза скотилася по її щоці.

Алекс на мить пом'якшав. Він підійшов ближче й швидко, перш ніж вона встигла відсторонитися, великим пальцем витер вологу доріжку з її обличчя: — Це все дурниці й забобони, Кеті. Дитячі казки. Немає ніяких проклять.

Він важко зітхнув, пригадуючи власні тіні минулого: — Хоча... У мене теж померла дружина в США. Саме тому я й переїхав сюди, на інший кінець світу. Я просто не міг більше там залишатися, розумієш? Усе навколо нагадувало про неї. Але це був нещасний випадок, а не прокляття.

— Пане Марк, не треба... Я справді дуже боюсь, — стишено мовила Кеті, благально дивлячись йому в очі.

Алекс кілька секунд мовчки вдивлявся в її перелякане обличчя. Усередині нього закипало розчарування, але власне горде его підказувало, що тиснути далі зараз недоцільно. Він звик, що його бажають, а не бояться.

— Добре. Тоді йди, — спокійно й дещо байдуже мовив він і повернувся до столу.

Коли за Кеті зачинилися двері, Алекс лише посміхнувся куточком губ. Звісно, в прокляття він не вірив ні на гріш. Але відмова дівчини зачепила його за живе. «Ти все одно прибіжиш до мене, — подумав він про себе, наливаючи ще трохи коньяку. — Не сьогодні. Але дуже скоро».

Він рішуче вийшов у коридор і гукнув помічника: — Андрію!

— Я тут, пане Марк, — миттєво відгукнувся той.

— Андрію, в якому номері живе Сара? Не пропадати ж такому дорогому шампанському та шоколаду?