Розділ 7. Глянець і тіні

Арена цирку більше не нагадувала той напівпокинутий склеп, яким була ще кілька тижнів тому. Гроші Алекса Марка зробили свою справу: ремонтна бригада працювала без спочинку. Старий, прогнилий брезент купола замінили на новий, глибокого темно-синього кольору, що вночі зливався з небом. Запах вогкості й іржі витіснили гострі аромати свіжої фарби, лакованого дерева. Робота кипіла до самого світанку. Все сяяло, підфарбоване й оновлене, ніби цирк намагався змити з себе минуле.

Завтра — грандіозна прем’єра. Перший виступ, який мав змінити все.

За лаштунки якраз доставили нові костюми. Глибина кольорів, оксамит, шовк і важке шиття — Алекс не скупився на деталях. Але справжній шок чекав на нього під час генеральної репетиції.

Коли на сцену вийшла Кеті, Алекс Марк на мить забув, як дихати.

Зі звичайної, непоказної сірої мишки вона перетворилася на справжню сліпучу красуню. Новий костюм ідеально підкреслював її фігуру, але головне було не в одязі. Коли почалося тренування, Алекс просто не міг відірвати погляду. Вона не просто виконувала номери — вона панувала над повітрям. Світло ламп м'яко ковзало по її шкірі, проявляючи кожен м'яз, кожну лінію її маленького, але надзвичайно сильного, атлетичного тіла. Це була дика, гіпнотична грація. Грація, в якій відчувалася не лише краса, а й якась прихована, первісна таємниця.

Репетиція пройшла ідеально. Жодної хиби, жодної зайвої секунди.

— Ідеально... — тихо мовив Марк сам до себе, аплодуючи в порожньому залі.

Він знав: цей виступ зірве фурор. Про це шоу говоритимуть довго. Дуже довго. Проте професійне захоплення швидко випарувалося, поступившись місцем куди темнішим і важчим думкам. Думкам про Кеті. Про її тіло. Про непереборне, майже хворобливе бажання володіти нею — прямо зараз, без зволікань.

Він рвучко повернувся й гукнув свого підручного: — Андрію! До мене!

Андрій з'явився миттєво, наче з-під землі. Алекс витягнув із кишені пачку купюр і бездушно запхнув йому в руки: — Купи найдорожче шампанське, хороший шоколад і найкращі квіти, які тільки знайдеш у цьому місті. Одна нога тут, інша там. Швидко!

Андрій не підвів. За лічені хвилини пакунки вже стояли в номері Алекса в готелі. Сам Марк навіть не встиг поголитися після важкого дня — лише розстебнув верхні ґудзики сорочки перед дзеркалом, поправив волосся й знову гукнув помічника.

— Так, Андрію, а тепер швидко дуй в цирк до Кеті. Запроси її до мене. Скажи, що це терміново — маємо обговорити концепцію наших виступів. Вона все ж таки друга зірка цього шоу. Звісно, після мене.

Минула година. У двері номера Алекса тихо, але впевнено постукали.

— Заходь, відчинено! — відгукнувся він, перевіряючи кришталеві келихи на столі.

Кеті переступила поріг. Вона змінила сценічний костюм на простий одяг, але в очах все ще жеврів той самий загадковий вогник. Вона виглядала трохи зніяковілою, тримаючись біля дверей.

— Ви хотіли мене бачити, пане Марк? Про щось дуже важливе?

— Так, звісно, Кеті! Заходь, не бійся, сідай, — Алекс просяяв білосніжною посмішкою й упевненим рухом відкоркував пляшку ігристого. — Я хотів поговорити про наше майбутнє. Про наші плани на це шоу.

Він простягнув їй наповнений келих, але Кеті навіть не зробила кроку назустріч. Вона лише хитала головою: — Дякую, але я відмовлюся. Я взагалі дуже рідко вживаю алкоголь.

Алекс на мить застиг із келихом у руці, а потім щиро, трохи зверхньо здивувався: — Не п'єш? Як можна взагалі не пити? Втім... — він демонстративно відставив ігристий напій вбік і взяв зі столу важку пляшку коньяку. — Якщо чесно, я цю шипучку теж не дуже полюбляю. Це так... жіночий напій. Вони від нього божеволіють. А я віддаю перевагу чомусь міцнішому.

Він повільно налив собі бурштинову рідину в широкий келих, зробив ковток і подивився на Кеті важким, палаючим поглядом, у якому вже не було нічого від колеги по сцені...