Частина 3

З часом, я думала, що в цьому замку мене люблять, але від тієї любові залишився попіл з великого вогню.
Я й досі не знала чому вони мене ненавидять. 
Моє тіло досі відчуває, як той проклятий батіг торкався мене, раз за разом.
Так я не була така ідеальна, як Аврора, я була собою.
На мить я зупинилася, перестала думати.
-Що зі мною? Чому так болить у грудях?
Питала Розе сама себе. Приклавши руку до грудей, даючи волю емоціям в своїй кімнаті на ліжку.
Не знаю скільки я пролежала, але це допомагало. Як раптом я почула стукіт у двері, мені не хотілося казати що я не сплю, раптом захочуть покарати, але почувся рідний голос сестри.
-Розе, це Аврора, відчини, я знаю що ти не спиш.
Я встала та відчинила. Одразу опинилася в обіймах сестри.
-Що тебе привело так пізно?
-Насправді я хочу дещо попросити, я хочу піти в село.
На одному подиху сказала дівчина
-Що? Ти, серйозно, відколи ти стала правопорушницею? 
-Не приставай, я просто хочу побачити цей фестиваль
-Гаразд, я сама хочу, але треба щоб нас не впізнали.

Коли фестиваль був у самому розпалі сестри взяли накидки і потаємними шляхами вибралися до села.
Вони веселилися як в дитинстві.

Я схопила Аврору за руку і потягла за собою
Ми обійшли все що можна, скуштували усе що можна, танцювали, Давно ми так не веселилися. Нам не хотілося повертатися але довелося.
Ми повернулися так само як зайшли, ближче було до кімнати Аврори, тож ми зайшли, там одразу був складений її одяг. Нас ніби не впізнали, мабуть реально сплутили за слуг.
Раптом зайшла служниця і сказала що Аврору чекають, щоб я одягла її красиво, і ми спустилися вниз.
-Так, я подбаю про Аврору
Я мило усміхнулася колезі, і проводжала її поглядом поки та не вийде
-Я думала вони бачили нас і прийшли сварити.
-Я теж так думала, але дякую тобі Розе.
-Не дякую, звертайся, я допоможу. Зараз нам треба вибрати тобі одяг.
Я приготувала теплу ванну сестрі і ми швидко її вдягли, коли були готові то спустилися до низу. Там був банкетний стіл і наші батьки.
-Ви нас кликали?
-Так, до нас прийдуть важливі гості, це буде важливо для нас і Аврори
Мене насторожувало те що вони мали на увазі, тож я просто на них поглянула і вирішила нічого не казати.
Ми чекали не довго, коли у наші двері увійшов молодий чоловік. Він був високим, красивим я б сказала, у нього біле волосся та голубі очі, міцна статура, але він був мені схожий на Ельтоса, а про нього ходили жахливі плітки. Ніби він в замку має в одній із зал голови драконів, як трофей, і навіть з людьми таке робить, взагалі якийсь жорстокий.
Він низько вклонився та привітався.
Король запросив до столу. А я просто спостерігала збоку. Мені хотілося блюванути від того, як всі підлизували зад принца, намагалися показати які вони ,,ідеальні".

Король взяв в руки вино і почав говорити:
-Ми зібралися тут не просто так, зараз не легкі часи, тому любо дочко, ти вийдеш заміж за Ельтоса.
Коли я це почула була шокована, хотіла забрати сестру і втекти.