9 Розділ

Я не міг повірити в те що побачив. Маргарита ж  безслідно розчинилась в повітрі, як тільки почувся гуркіт. З усіх кабінетів на шум повиходили лікарі і пацієнти, що запитували що сталося, що це був за шум? А я, стрімголов побіг сходами на перший поверх. Там, з обломків ліфту, що зірвався, вже витягли закривавлене тіло Оксани, лікарі боролись за її життя. Я стояв і безсило дивився на це все, звинувачуючи себе, якби я не прогнав Оксану, вона б не сіла в той клятий ліфт. Як би я до неї зараз не ставився, та я точно не хотів такого.

Оксану терміново забрали в операційну, і тепер я чекав на звістку про неї, не знаходячи собі місяця. Вероніка повернулась якраз коли забирали Оксану, і підтримувала мене, хоч сама переживала за Василя. Про нашу розмову з Оксаною я нічого не розповів, як і про те що бачив як Маргарита зникає, і що це вона винна в каліцтвах Оксани. Та й хто б в таке повірив, якщо я і сам не до кінця вірив. Хоч це все сталося на моїх очах, та я все ще намагався знайти якесь логічне пояснення, але не знаходив.

Вероніка залишила мене на кілька хвилин самого, щоб поговорити з лікарем. Зараз, із нас двох, вона краще тримала себе в руках, не впадаючи в істерику. В цей момент медсестра винесла мені пакет з особистими речами Оксани. Там було небагато, лише сумочка заляпана кров’ю, і окремий пакет з прикрасами, серед яких я побачив злощасний браслет. Все почалося тоді коли я купив цей клятий браслет. Відклавши решту, я затис в кулаці браслет, відчуваючи наскільки я безсилий. І в цей момент я помітив її, Маргарита стояла в кінці коридору і дивилась на мене, зараз вона виглядала ще блідішою ніж зазвичай, і якоюсь ніби напівпрозорою. Я одразу ж вскочив на ноги, не знаючи чого ще можна очікувати від цієї божевільної, боявся що вона знову може нашкодити Оксані, чи Василю.

Але Маргарита замерехтіла, то появляючись, то зникаючи, після чого появилась вже дальше по коридору. Потім все повторилось знову, і дівчина ще віддалилась. А я сам не розуміючи чому, подався за нею, навіть не подумавши в цей момент, що це може бути небезпечно. Так розпочалась наша гра, я підходив ближче а Маргарита віддалялась, лише трохи підпускаючи мене, рівно настільки щоб я не загубив її. Так ми піднялися на дах лікарні, де Маргарита нарешті зупинилась.

— Чому ти це робиш? – запитав я, зрозумівши що Маргарита, чи швидше Маргарета, а тепер вже не було сумнівів що це саме вона, не порушить першою мовчанку.

— Ти ж читав ті документи, маєш знати мою історію, – відповіла Маргарита, сумно дивлячись на захід сонця.

— Це не відповідь, – заперечив я, – чому ти напала на Оксану, якщо мала нашкодити мені?

— Думаєш я завжди нападаю тільки на чоловіків? – нарешті посміхнулась дівчина, повернувши своє бліде обличчя до мене, – завжди ненавиділа ці легенди, все там перекрутили, перевернули з ніг на голову, зробивши саме мене винуватою в усіх бідах, – вмить перемінилась на обличчі Маргарита, і говорила голосом повним ненависті, і злоби, що змусило мене відступити на кілька кроків.

— Тоді розкажи мені свою правду, – запропонував я, гарячково обдумуючи як виплутатись з цієї халепи, якщо Маргарита тільки захоче, зможе прикінчити мене тут на місці, і я не зможу завадити їй.

— Мою правду, давно ніхто не цікавився цим, – протягнула задумано дівчина, заспокоївшись. – Ну добре, я розкажу тобі.

Я була юною і наївною, тільки втратила батьків, і коли привабливий герцог почав виявляти до мене турботу, я закохалась у нього по вуха. Це була моя перша і остання любов. Я щиро і віддано любила Ріхарда, не помічаючи того, який він насправді. Та чим старшою я ставала, тим більше розуміла, як зараз кажуть, з мене спали рожеві окуляри. Я зрозуміла що для Ріхарда я була лише багата спадкоємиця, чиїм спадком він тепер міг вільно розпоряджатись. Він ніколи не любив мене, і задурив голову тільки заради одного, мого спадку. Та навіть дізнавшись про це я все одно любила його, і готова була пробачати все. Поки не дізналася про його зради. Спочатку я не хотіла вірити в це, знаходила дурнуваті виправдання, поки не побачила все на власні очі. Я застукала Ріхарда в ліжку з однією з наших служниць. В цей момент я зненавиділа його всім серцем, побачивши нарешті все те що я не хотіла бачити раніше. Ми почали сваритись, і під час сварки Ріхард зізнався що це саме він вбив моїх батьків, після чого викинув мене з вікна. А потім вкрав мій браслет прямо з могили.

Ненависть і образа не дали мені піти дальше, я хотіла відімстити за свою смерть, за своїх батьків, за своє сліпе кохання, і всю брехню. Так я стала привидом. Це правда що я вбиваю чоловіків, та тільки вони самі роблять свій вибір, ніхто не примушує їх зраджувати коханих. Та з кожним разом я все більше переконуюсь, що нема насправді ніякого кохання, все це вигадки чоловіків, щоб задурювати голови жінкам.

— Але це несправедливо, ти сама причаровуєш своєю магією, якій неможливо протистояти. – Заперечив я пригадавши як втрачав над собою контроль біля неї.

— Ти зміг побороти мої чари, твоє кохання щире і вірне, – зауважила Маргарита, – тому я переключилась на Оксану, саме вона ніколи не любила тебе, брехала і використовувала.

— А всі інші, ті хто помер за останній тиждень, – пригадав я раптом всі загадкові смерті, – чим вони провинились?

— Я не звикла до того, що хтось зможе опиратись мені, тож щоб розвіятись знайшла інших брехунів і негідників, не вартих на життя, і покарала їх.

— Ти божевільна, я зупиню тебе, потрібно лише знищити браслет, я ж правий? – викрикнув я міцніше стискаючи браслет.