6 Розділ

Ніч пройшла бурхливо. Оксана накинулась на мене як тільки ми переступили поріг квартири. Далі пам’ятаю уривками, ми в коридорі, потім зливаємось воєдино у вітальні, невідомо як опинились на кухні. Та більшу частину ночі ми провели таки в спальні, де Оксана не злазила з мене до самого ранку. Я вже навіть не пам’ятаю чи була у нас хоч колись така бурхлива ніч.

Поспати я зміг зовсім трошки, і то постійно прокидався, бо варто мені було закрити очі, як перед мною появлялась Маргарита, в своєму коротенькому халаті. Кожен раз сон був один і той же, Маргарита підходила ближче, повільно знімаючи свій халат, а я стояв в одному рушнику, що наче за помахом чарівної палички ставав все меншим, поки зовсім не зникав. Та як тільки Маргарита простягала до мене руки я розвертався і тікав, не бажаючи зраджувати Оксану, і одразу прокидався.

Тож ранком я заледве зліз з ліжка. Все тіло нило, страшенно хотілося спати, та спогади про минулу ніч приємно гріли душу. На мій подив Оксана чудово себе почувала, на її обличчі не було й тіні втоми, і вона просто випромінювала енергію, порхаючи по квартирі. Коли я спробував поцілувати Оксану, вона спритно ухилилась.

— Не зараз тигре, в мене мало часу.

— І куди це моя красуня з самого ранку поспішає? – сонно потягнувся я, от пощастило, нічого не скажеш, мушу в вихідний пертись на роботу, а міг спати. Все та клята Маргарита!

— Ну ти ж знаєш, що Маргарита недавно переїхала? – запитала Оксана, а я кивнув передчуваючи недобре, – так от, вона тут нікого не знає, і в місті вже встигла двічі заблукати. Тож я зголосилась провести їй екскурсію, усе показати.

— Саме сьогодні? – єдине що зміг запитати я. Ну а що я маю сказати, заборонити Оксані спілкуватись з цією Маргаритою? І чим я це аргументую, тим що вона мені не подобається. Та й Оксана вже пообіцяла, коли тільки встигла?

— Ну так, ти ж все одно на роботі будеш, а так і я розвіюсь, і Маргарита в місті освоїться, – невимушено знизила плечима Оксана, наводячи останні штрихи перед дзеркалом.

— Розважся там, – промовив я спокійно, а сам скреготнув зубами, якби не ця Маргарита, то й на роботу я б сьогодні не йшов. В цей момент прийшло повідомлення на мобільний, і швидко проглянувши його я промовив, – але на вечір нічого не плануй?

— А що буде ввечері? – з цікавістю виглянула Оксана з коридору.

— Наш столик в ресторані «Оазис», – спокійно промовив, спостерігаючи за її реакцією. Оксана спочатку пропустила мої слова повз вуха, а тоді вискочила з коридору уважно дивлячись на мене. Далі її обличчям пробіг вир емоцій від недовіри до захвату, і вона поглянула на мене, неначе перевіряючи, все ще не вірячи.

— Той самий ресторан? Ти жартуєш, скажи що ти жартуєш. – промовила вона, а тоді застрибала від радості, обняла мене, і нарешті подарувала поцілунок. – Але як, там столики замовляють за пів року на перед?

— Я так і замовив, – зізнався я, щасливо дивлячись на Оксану, що раділа мов мала дитина, – от тільки що прийшло повідомлення що столик чекає нас сьогодні о восьмій. Тож не гуляй там сильно, з Маргаритою, а то сил не буде на ресторан.

— Ти смієшся, та я поповзу в Оазис, якщо доведеться, – в голосі Оксани звучала така інтонація що я мимоволі повірив, що вона справді здійснить сказане, якщо до цього дійде. – Це ж самий крутий ресторан в місті, та навіть в країні. Там можна зустріти всіх зірок естради і кінематографу. Я все ще не вірю що вже ввечері і я там буду сидіти.

Завібрував телефон, глянувши на який Оксана швидко попрощалась зі мною, і поспішила поділитись своїм щастям з новою подругою. Я теж зібрався і поїхав на роботу, ще й без сніданку, і зовсім недоречно пригадав вчорашній борщ. Може Оксану записати на кулінарні курси?

День і так важко розпочався, так ще й на роботі було купа справ, на мене ще чекала одна фотосесія, яку вирішили перенести на суботу, раз все одно працюємо. Василь правда, паразит, лишився вдома, заявивши що я і сам впораюсь, мовляв там роботи зовсім трошки залишилось. Тож віддуватись мені сьогодні доведеться самому.

Про вчорашню пригоду з новою сусідкою навіть не хотів згадувати. Та мимоволі думки постійно крутились довкола Маргарити. Вона мені навіть ввижалась, поки їхав на роботу кілька разів бачив Маргариту, то дорогу переходила, то на зупинці чекала на автобус, чи просто йшла тротуаром. А варто було краще придивитись і це виявлялась просто схожа дівчина. Це вже навіть почало бісити, щоб я не робив постійно щось нагадувало Маргариту. Моделі на фотосесії, всі як одна вдягли плаття з голубими квітками. Вирішив пообідати в офісі, так кур’єр щось наплутав і мені з ресторану принесли борщ! А один з дизайнерів запропонував, для Маргаритиного роману, рекламу з використанням лампочок.

В мене виникало враження, що я просто божеволію з цією Маргаритою. І Оксана не дзвонила, я хотів сам зателефонувати, почути голос коханої, та боявся що і тут новоспечена сусідка вклиниться. А з мене і так вже було досить її. Так під кінець дня я навіть секретарку двічі Маргаритою назвав.

Вдома мене очікував сюрприз. Оксана сиділа перед дзеркалом і старанно замазувала тоналкою подряпини на обличчі. А я закляк з відкритим ротом не знаючи що й сказати.

— Ну що? – не витримала Оксана, поглянувши на мене, а тоді сама ж і почала розказувати. – Словом, гуляли ми з Маргаритою в парку, і я надумала погодувати лебедів, що там в озері плавають. Купили ми в кіоску хліб, і стали з берега кидати шматки в воду.