Розділ 1. Деміан

Я сидів на своєму звичному, зручному троні, знуджено перебираючи бусини в руці.
— Вони прибудуть з хвилини на хвилину, — сказав один зі слуг. Я кинув на нього знуджений погляд.
— Чому ж тоді я вже сиджу тут? Ти міг би мене ще вчора викликати! Наче мені немає чим зайнятися.

Я був обурений. На мене чекав гори непочатих справ, а замість цього я тинявся по цьому дурному кріслі, чекаючи приїзду вовчиць із сусіднього міста.

Чому, спитаєте ви? Причина не в моєму троні чи титулі принца і Альфи водночас. У наш час люди спокійно жили пліч-о-пліч із перевертнями, вампірами та іншими істотами, що відрізнялися від них. Нам вдалося досягти балансу між нашою владою та уникати конфліктів. Мій батько, трон якого я посів після його смерті, уклав мирний договір — і він тримався тисячоліттями.
— Синку, немає нічого важливішого за це. І ти знаєш.

Я закотив очі і видихнув від слів матері.
— Залишилося всього кілька місяців. Якщо ми не знайдемо твою споріднену пару…
— Достатньо, — перебив я, кинувши їй різкий погляд.

Прокляті, чортові відьми… Мій батько був ловеласом, і яким. У своїй молодості в нього було чимало жінок, і він не обмежувався колом перевертнів. Все було просто, поки він не перейшов межу… Моя мати була терплячою, хоча я впевнений, вона знала про кожну його зраду. Це було видно навіть за запахом, що лишався від батька після повернення додому, коли я був дитиною. Однак між ними не було нічого, окрім обов’язків. Вони були спорідненими, і це змушувало їх одружитися, але не кохати. А чи існувало взагалі поняття кохання?

Мій батько зайшов надто далеко, пов’язавшись із відьмою. Коли моя мати народила мене, вона розлютилася на батька. І зрештою… прокляла мене. Тепер, після смерті батька, це доставляло мені неабияких проблем.

— Вони вже приїхали, — нарешті сказав слуга, відкриваючи двері.

Я вирівнявся у троні й спостерігав, як у кімнату ввійшли близько десяти жінок.
— Це все?

Я піднявся в кріслі, коли слуга кивнув головою. Він знав, що я й так достатньо злий.
— Роздягніться! — наказав я.

Очі всіх жінок миттю піднялися на мене. Мені здавалося, я говорив чітко, щоб не повторюватися — повторів я не любив.

— Я б не радив злити альфу, — заговорив мій заступник. Він був Демоном, тож його очі червоніли, і це мене шалено приваблювало.

Верхній одяг миттю почав падати на підлогу. Я скривився:
— Розверніться спиною.

Мене не приваблювали жіночі тіла. Це було примітивно. Я не вірив у кохання, доброту чи ще щось подібне. Могли бути обов’язки, закони, місії перед Богами, але точно не відчуття між людьми.

— Жодної… — промовив Джек, якого я вже бачив.

Я глянув на нього і кивнув. Це не варте мого часу. Ми обоє покрокували до виходу із великої зали.

— Ми вже перевірили всіх перевертнів, Дем. І жодної. Ти перевіряв свій магічний зір?
Я кинув на нього різкий погляд.
— На що натякаєш?
— Можливо, ти просто не бачиш її? На наших землях більше немає перевертнів жіночої статі.

Я криво посміхнувся. Зазвичай Бог давав перевертням час, щоб знайти пару. Це могло тривати нескінченно, а деякі так і не знаходили спорідненої душі. Але через відьму батька, її подарунок у день мого народження наклав обмеження — час до сорокаріччя. Мізерний термін, якщо враховувати довголіття перевертнів.

— Можливо, вона ще не народилася, — пробурмотів я, а друг пирхнув.
— Народилася? Ти маєш лише місяць. Неможливо зв’язатися з немовлям…
— Ти можеш не нагнітати, Джек!

Я обурено видихнув. Ми вийшли на вулицю, я глянув на годинник.

— Я просто кажу факти. Можливо, встигнеш замовити собі гарний гріб до того часу, як помреш.

Джек пройшов повз, штовхнувши мене плечем. Він бісився. І я теж. Перспектива смерті мені зовсім не подобалася. Що ж мені робити? Я не міг зупинити прокляття. Як і ніхто з відьом. Та сама, що наклала на мене "щастя", закінчила свій шлях одразу після цього. Батько вбив її… тільки потім замислившись про наслідки.

Я закричав від роздратування і покрокував до машини. До біса все це.

Сів у авто, хлопнув дверима, глянув на Джека, який гортав телефон.
— Поїхали вже, чи мені ще цього чекати?!

Він відклав телефон і завів двигун. Я потер лоб. У мене був лише один місяць. Чортовий. Один місяць. Перш ніж я помру від болю і згорю, потрапивши прямо до Геката*

*Гекат — Бог смерті