8

Тетяна підскочила до столу з оберегами та схопила яблунево-зелену кулю з хризопразу. Обвела всіх присутніх загадковим поглядом та впевнено вимовила:

- Зараз побачимо, хто вбивця!

Вона довго роздивлялась щось в центрі кулі, похмуро мовчала. Потім підняла очі на Вікторію, та промовила:

- Це ти вбивця. Куля показала, що ти вбила за допомогою отрути із офісу, що на третьому поверсі.

Але вказала рукою вона на Валю. Та якось змінилась, якась дуже впевнена в собі стала та промовила:

- Пробач, це не я вбивця. Спробуй ще раз.

- Це ти, куля показала тебе, - сумно сказала Тетяна.

- Давай трохи поміркуємо. Пляшка повна, корку не відкривали, захисну алюмінієву смужку не порвали та навіть не пошкодили. Ти дійсно вважаєш, що це я?

Усі з легким докором подивились на Тетяну. Крім слідчого, здавалась що він дуже уважно слухає.

Молода дівчина подивилась ще раз в кулю з хризопразу. Підняла на Валю очі та промовила:

 - Це дійсно ти. Ти підійшла до шафи, відкрила її. Потім дістала шприц. І тонкою голкою через коркову пробку дістала всю отруту. А потім таким же чином налила туди чай. Він за кольором схожий на цю маловідому отруту, тому ніхто не помітив. А потім ти отруїла Марію і Раїсу, тому, що хотіла зайняти місце помічника маркетолога або скоріше бути другим маркетологом. Першу ти вбила менеджера з реклами, так як вона найбільше підходила на цю посаду, а потім мрійницю з бухгалтерії.

- В тебе докази є? Усе це вигадала. До справи ти своє бачення не пришиєш.

Раптово до їх бесіди долучився слідчий Глушко:

- Поліція перевірила пляшку з отрутою, там дійсно чай. В нас є докази, що це ви зробили. Вас зафіксувала камера. Бос фірми медичних засобів почала підозрювати свої підлеглих у крадіжці та встановила камери. Там усе гарно можна побачити, як ви підходите до шафи та берете отруту. Також Роман Віталійович також встановив камери по усім офісам, там теж записано, як ви пригощали чаєм двох цих дівчат перед їх смертю.

Вікторія закивала головою: «Так, це усі знають в нас. Шеф кожному показував на моніторі, що хтось говорив чи робив».

Валя була дуже зла, але промовила:

- Той що, що я їм підлила тієї отрути, вони самі випили, така їх доля. От кажіть, чи я винна? Я ж нічого такого не зробила та не знала, що усюди відео спостерігає... Я тільки бажала грошей та щастя, як усі. Я теж хотіла їздити до Китаю, пити китайській справжній чай та щастя для себе. Чи я так багато хотіла? Кажіть.

Слідчий мовчав.

В приймальню зайшли двоє поліцейських та вдягли на неї наручники. Валя з якимось благанням в очах промовила:

- Це я повинна бути маркетологом, ви розумієте. Я стільки працювала, вивчила тут усе, усіх підміняла, нікого не ображала, то моя посада. А вони стали на моєму шляху до щастя.

- Інтриги, вбивства і це все через посаду. Якось дико, - пробурмотіла Тетяна.

- Це моє життя та я хочу прожити красиво. Бо це моє, ви розумієте. Я не вбивця. Я лише додала до чаю отруту, і все. Все одно їх вбило би прокляття цієї скіфської відьми. Я не каюсь, - голосила Валя.

Відведіть її, - тільки й вимовив слідчий.

Валю увели, співробітники кудись розійшлись. Тетяна вийшла до коридору та стала біля стіни, її трусило. «Нерви. Усе досить. Пограли в детектива, можна й додому. Такса, чоловік, вечеря. Все, більше ніяких вбивць та детективних історій, щоб я ще раз колись...», - подумала вона. До неї підійшов Артем Глушко. Він мовчав, а потім зацікавлено запитав:

- Я підозрював Валю, та були думки щодо цієї отрути.  У вас властивості створювати біля себе…

- Чому Ви мені не сказали, що вже знали, хто вбивця та про камери?

- Які камери? – тихо промовив Глушко. – Камери були тільки в цьому офісі та можна було побачити, що вона їх пригощає і все.

- А, - тільки промовила Тетяна. – Дякую за підтримку.

- Це я Вам дякую. В нас на неї нічого не було, ні доказів, ні мотиву. Як дізналися про чай та мотив? – запитав Артем Віталійович Глушко.

- Так ви ще не перевіряли пляшку? – здивовано запитала Тетяна.

Тут підбіг молодий чоловік – поліцейський  та промовив:

- Так. Там чай. Знайшли те, що Ви питали, було в неї.

- Біжи, - промовив Глушко до молодого спеціаліста.

 Та коли той зник запитав:

- Невже побачили у тій кулі?

- Та ні. Коли Віка мене обдурила та я попала до цього офісу з отрутою в шафі. Я зніяковіла та деякий час спостерігала за пляшкою. Я трохи здивувалась, але тоді не брала до уваги. Там цвіль почала народжуватися. Якщо Ви говорили, що це не напій, а отрута, тоді там не може бути цвілі, а ось в чайному напої таке можливе. Щодо мотиву, так це Ви мені підказали. Я думала, що це тимчасова робота, та помічник маркетолога сидить вдома ховається від жахів. А виявилось, що оці дві пані бажали зайняти це місце, а це можливо коли посада звільнилась, тобто людина вже пішла з роботи, а не сидить вдома та лякається привидів та смертей. Я вважаю, що усе почалось з цього звільнення. Валя почала розчищати місце для себе. А здивувало мене дещо. Валя також є  менеджером з персоналу, тому вона була повинна знати,  що ця посада не тимчасова, а мені вона сказала, що я лише на деякій час тут. Також я шукала в інтернеті, але вакансії Валя не розміщувала стосовно того, що фірма шукає помічника маркетолога. Тобто Валя бажала цю посаду для себе. Добре, що вона зізналась, - промовила Тетяна.