7

Максим вже був у своєму кабінеті та працював за комп’ютером. Здається роботи було багато, тому він не звертав уваги на дівчину, а ось такса Лілея дуже зраділа та побігла до неї. Тетяна сіла за вільний комп’ютер та почала щось шукати в інтернеті.

До них постукала та зайшла Леся в елегантному фіолетовому піджаку і блакитних стрейчевих легінсах, щось роздивлялась, а потім запитала в Тетяни:

- Як тобі в нас?

- Звикаю, - ввічливо відповіла Таня.

Настала тиша, але через хвилину Леся знов балакала:

- Гарна в тебе такса.

Такса Лілея лише подивилась на неї, а потім знов почала ластитися до улюбленої Тетяни, лежачі на її колінах.

- Колись вже були прокляті камені чи ювелірні вироби? – з цікавістю запитала Леся.

- Перше, що приходить на думку це великий фіолетовий сапфір. Цей камінь був страшенно проклятий. Зазвичай сам сапфір дуже гарний оберіг, але сталося так, що цей камінь викрали в 1855 році з індійського храму бога Індру, покровителя війни та погоди.  Тому бог прокляв камінь, який почав приносити своїм власникам неприємності. Володарем цієї прикраси став полковник Ферріс. Через деякий час полковник збанкрутів та захворів на невідому хворобу, яка його вбила. Фіолетовий сапфір рідкісного відтінку квітучого бузку прийняв у спадок син Уільяма. Його почали переслідувати невдачі. Правда, той відчув загрозу від сапфіру і вирішив його позбутися. Недовго думаючи, молодший Ферріс презентував прокляту річ своєму другу. Він гадав, що небезпека загрожувала тільки нащадкам полковника Ферріса! Камінь думав інакше ...

Через деякий час його друг  створив самогубство, а в передсмертній записці благав повернути дарунок власнику Феррісу. Потім цей фіолетовий сапфір придбав Херон-Аллен. Він не вірив в містику, тому не звертав уваги на деякі неприємності, які почали траплятися з ним. Херон-Аллен потім намагався продати цей проклятий камінь, але він завжди повертався до нього. Одного покупця стали за законом жанру переслідувати хвороби та фінансовий крах. Другий поставив хрест на співочій кар'єрі, через те, що втратив голос. Письменник і вчений Едвард Херон-Аллен, заявив, що камінь приносив йому нещастя. Тоді він запакував сапфір в сім коробок з магічними символами, з повідомленням: «Хто б не відчинив цю коробку, спочатку прочитайте застереження, а потім робіть, що бажає камінь. Але я б краще викинув його в море». Фіолетовий проклятий сапфір запечатали в скриньці та віддали управителю сім'ї з наказом, що шкатулку не можна відкривати, поки Херон-Аллен не помре. Через три роки після його смерті управитель відкрив скриньку і передав камінь в музей. Зараз фіолетовий сапфір зберігають в музеї. Гадаю, що усі неприємності завершяться, коли його повернуть до індійського храму.

- Цікаво. Скільки коштує скіфська золота статуетка? – промовила «мрійливо» Леся.

- Багато. На одному аукціоні, здається у 2007 році в Sotheby's, продали золотого скіфського кабана розміром приблизно 7,6 сантиметрів на 3 сантіметри за 9,6 тисяч доларів.

Вартість скіфського золота важко назвати, це більше історична цінність. Витвори  із золота скіфів вражають своє майстерністю. В них були золоті монет, на одному боці був скіфський цар Фарзол, а на іншій його герб - орел. Скіфські майстри робили із золота жіночі прикраси, військові піхви, гребінці із зображенням людей, звірів та птахів, реальних та фантастичних. Там були орли, пантери, олені, вовки, та грифони. Вони робили дивовижні золоті речі не тільки для себе, а й прикрашали своїх коней. Археологи знайшли кінський налобник із тонкого золота на шкіряній основі. На золотій  пластині зображена вершниця, яка вбиває стрілою оленя. Незвичайні золоті кінські наносники  для вуздечки у вигляді орла чи собаки. Тонка, філігранна робота, -  відповіла Тетяна.

Вона щось прикинула в голові, а потім до неї дійшло звідки «вітер дує» та голосно промовила:

- Максе!

- А що? Чи я повинен був мовчати? Я тільки розповів, що це не моя позитивна магічна куля з хризопразу в усьому винна, а діє прокляття скіфської відьми. Бо потурбували її поховання, та ще до наших двох смертей були загадкові смерті усіх археологів та робочих, які відкопали цю могилу, - захищався Максим.

- Щось спекотно. Дивлюсь ти фанту не полюбляєш, тоді я вип’ю, - весело промовила Леся, випила більш ніж половину  напою та пішла з кабінету.

Тетяна дивилась дуже здивовано:

- Що це було? Мабуть, «НЛО». Я вже співати з вами почну.

- Та не звертай уваги. Тут такі люди. Ось перед магазином є дуже гарний садочок.

- Файні квіти, - промовила Тетяна, бо сама також полюбляла садити квіти біля власного будиночка.

В неї було багато розкішних запашних роз, низькорослих лілей різних кольорів, королівських пеларгоній усіх відтінків рожевого та червоного, та багато інших квітів.

- Дівчата хотіли подивитись, що за квіти  та сфоткатись біля них. Так прибиральниця Дарія Петрівна потім ходила до директора, наговорила, що вони їй квіти поламали. Їм досталось, ти ще не знаєш, як вміє кричати наш шеф, - продовжив розповідати Максим.

Тут двері відчинилися та до них зайшов слідчий Глушко:

- Тетяно, в мене є до Вас дуже важлива розмова.

- Угу, - лише промовила Тетяна.