Початок

ДИСКЛЕЙМЕР / ПРО АВТОРСЬКІ ПРАВА

Усі права на дану книгу, включаючи текст, сюжет, персонажів та будь-які інші елементи твору, належать виключно її автору Герцогу Фламбергу .

Цей твір захищено Законом України "Про авторське право і суміжні права" та міжнародними угодами про захист інтелектуальної власності.

Жодна частина цієї книги не може бути копійована, відтворена, розповсюджена, передана, адаптована або використана в будь-якій формі та будь-якими засобами (електронними, механічними, шляхом фотокопіювання, запису чи іншими) без отримання попереднього письмового дозволу від правовласника.

Ця книга вперше опублікована та розповсюджується виключно на платформі "Букнет" . Будь-яке розміщення даного твору (повністю або частково) на будь-яких інших інтернет-ресурсах, файлообмінниках, торент-трекерах чи інших платформах без прямої письмової згоди автора суворо забороняється і є порушенням авторських прав.

У разі виявлення фактів порушення авторських прав, включаючи несанкціоноване копіювання, розповсюдження або будь-яке інше неправомірне використання цього твору, винні особи будуть притягнуті до цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України.

Автор залишає за собою право вживати всіх законних заходів для захисту своїх прав.

Сіре небо нависло над землею, наче важка кам'яна брила, загрожуючи обвалитися щомиті. Холодний вітер пронизував до кісток, зриваючи з дерев останнє листя, що кружляло в повітрі, наче загублені душі. В лісі панувала тиша, важка та зловісна, лише зрідка порушувана тріском гілок під ногами звірів та карканням воронів, що кружляли над верхівками дерев, наче вісники смерті.

Люди жили в постійному страху. Страху перед голодом, що змушував їх мандрувати в пошуках їжі, не знаючи, чи знайдуть вони її сьогодні. Страху перед хворобами, що косили їх ряди, забираючи слабких та старих. Страху перед дикими звірами, що нападали на них вночі, розриваючи їх на шматки. Страху перед ворожими племенами, що зазіхали на їхні землі, на їхню здобич, на їхнє життя.

Вони тулилися в холодних печерах, ховаючись від негоди та хижаків. Їхні тіла були худі та змарнілі, їхні обличчя - виснажені та зморшкуваті. Вони носили шкури тварин, грубо зшиті сухожиллями, що ледь захищали їх від холоду. Вони, здебільшого, їли сире м'ясо, яке добували з великими труднощами, і пили воду з каламутних струмків. Вони спали на холодній землі, вкриваючись шкурами, і тремтіли від холоду в довгі зимові ночі.

Їхнє життя було постійною боротьбою за виживання. Вони полювали на диких звірів, озброєні примітивними списами та дубинами. Вони збирали ягоди та коріння, ризикуючи отруїтися. Вони боролися з хворобами, не маючи ліків та знань. Вони захищали своїх дітей від хижаків, від холоду, від голоду.

Вони вірили в богів, що жили на небі, в лісі, в горах, в річках. Вони благали їх про допомогу, про захист, про милість. Вони приносили їм жертви - м'ясо вбитих тварин, плоди землі, своїх первістків. Вони вірили, що боги можуть дарувати їм удачу на полюванні, здоров'я, силу, життя.

Але боги були примхливими та жорстокими. Вони могли послати дощ, який затопить їхні поселення, або посуху, яка знищить їхні посіви. Вони могли наслати хворобу, яка викосить їхні ряди, або нацькувати на них диких звірів. Вони могли дарувати життя, але й могли забрати його в будь-який момент.

Люди жили в постійному страху перед богами, перед природою, перед смертю. Вони не знали, що чекає на них завтра, чи доживуть вони до наступного дня, чи не загинуть від голоду, холоду, хвороби, хижака, ворога.

Але вони жили. Вони боролися. Вони любили. Вони народжували дітей. Вони вірили в краще майбутнє.

Бо вони були людьми.