Частина 3

Місто в яке потрапила наші головні герої , було самий звичайнісіньким , без примарний храмів, вичурних замків , фонтанів та безмежний полів , кожна вулиця цього місто буда по своєму незвична , але вони всі були подібні одна до одної. Він  був такий ідеальний , що мабуть здавався  не дійсний, кожна цегла в будинку , кожна травичка , лежали на стільки рівно , на скільки це будо можливо , здавалося , що навіть птахи в цьому місті співали по розкладу , тут була вічна весна , зі своїм теплим сонечком та квітучими деревами , ні снігу , ні дощу , ні вітру. Життя ніби зупинилося в цьому місті , і в той же час воно бурліло. Звичайні люди , звичайне місто , та не звичні правила. І люди в цьому місто зовсім не люди , їх душі , хтось блукає , в пошуках відповідей , а хтось виправляє свої помилки , щоб повернутися до рідних . Місце - де душа відокремилась від тіла , місце - для виправлення всіх помилок , як тюрьма для душі. П'ятеро друзів , які потрапили в автокатастрофу , були далеко не ангела і мають багато секретів і гріхів , щоб повернутися назад вони повинні здолати шлях з перешкод ,щоб зрозуміти свої помилки і стати кращими.

Кімната Джес.

Джес прокинулась в маленькій , затхлій кімнаті , з багатьма ліжками поруч , побиті стіни , обідрані шпалери ,  купа старих , брудних дитячих іграшок. Одне маленьке віконечко , через яке не один сонячний промінь , не міг потрапити до кімнати , тому в кімнаті були сутінки. Джес лежала відкривши очі , та на її устах був німий крик , все в середині переверталось від невідомості. Вона боялася поворохнутися , щоб не спричинити бодай найменший звук, в кімнаті стояла тиша , тільки збите дихання Джесс її переривало. Ліжко ,на якому  лежала дівчина , було їм мале , тому ноги звисали, а головою вона билася в стіну . Шия і ноги затікли , але Джес не наважувалася вставати .

В кімнату зайшла жінка , лице ,якої Джесс розгледіти не вдалося , вона була худощавою та досить високою.

- Джесс, ти вже прокинулась ? - голос жінки звучав лагідно і методично , так наче вона будила власну дитину, але Джесс не наважилась відповісти .

Світло в кімнаті ввімкнулось і обман Джесс був розкритий , підліток голосно закричала , не знаючи, що робити далі .

- Спокійно ,  я не завдам тобі шкоди , в тебе навпаки є багато питань , я лише хочу допомогти . Джесс припинила волати та з цікавістю поглянула на жінку. Тепер її обличчя було гарно видно і Джесс помітила , що жінці не більше 30 , с правильними рисами обличчя , с довгими чорним , як вугіль волоссям , тоненькими бровами та пухлини губами , Джесс навіть подумала , що вона могла працювати моделлю.

-Хто ти , і що тобі від мене потрібно ? - з викликом закричала Джесс , вона всім своїм видом намагалася показати , що зовсім не боїться її , хоч тремтіння рук , викривало всі її страхи . Жінка присіла на ліжком поруч з нею та тяжко зітхнула.

- Ти пом'ятаєш аварію ? - Джесс добре пом'ятала цю кляту аварію , але вона не відчувала болю , який повинен бути , оскільки вона точно пам'ятала , як з її скроні текла гаряча, червона кров , а потім тільки темноту . Жінка дала Джесс подумати , а потім продовжила .

- Ти більше всього зараз в комі , або ... померла і твоя душа не знайшла покою . Цей світ , для душ , яким потрібно розібратися в своїх думках і вчинка . Тут можна виправити всі помилки минулого життя і повернутися назад , або ж ...

- Або ж - вже з явною насмішкою Джесс вирішила дослухати жінку , яка так старалася вигадати цю історію , хоч серіал знімай та на Нетфлікс .

- Що буде після смерті думаю і так зрозуміло , головніше , що ти повинна зробити тут . У кожної душі , тут окрема мета і завдання , якщо виконаєш їх всі , відправишся додому . Кількість завдань залежить від кількості поганих вчинків в минулому житті. Мене звати Сюзен Віллер і я твій опікун.

- Хахахахахаах, Боже , що ви курили , що вас так накрило , я теж хочу . - Джесс голосно та надривно сміялася , що аж сльози виступили на очі. Сюзен мовчки чекала , поки дівчина візьме себе в руки і вони продовжать розмову .  Переставши сміятися Джесс глянула на жінку:

- Ви реально думали , що я повірю в цю нісенітницю ? Можливо , якщо б мені було п'ять , хоча навіть тоді я буда розумнішою за Вас .

Сюзен ні як не відреагувала на це зауваження , на її лиці не було ні однієї емоції , вона наче застигла , або обдумувала , яку ще брехню сказати. Саме так думала Джесс , її смішила розповідь про інший світ , але пояснення її ще потрібні були.

Після деякількох хвилин роздумів , жінка нарешті відповіла :

- Ти не зобов'язана вірити мені , але сама можешь це перевірити , вийшовши на вулицю , і чим швидше ти повіриш , тим легше тобі буде повернутися додому.

Джесс вже хотіла матюкатися на Сюзен , але несподівано до кімнати забігло велика кількість галасливих дітей . Вони всі були різного віку та статті , але всі вони були , якимись ... щасливими. Заспокоївшись , Джесс зрозуміло, що дітей було всього навсього семеро ... ВСЬОГО НАВСЬОГО , ну все я остаточно з'їхала з розуму , їх було АЖ семеро . І вони всі були галасливими , жахливо ДІТЬМИ. Любові до дітей у Джесс була лише тоді , коли вона дивилася смішні відео в Інстаграмі з дітьми, вони були там дуже милі . Але в житті Джесс не зустрічала , ні однієї милої дитини !

- Забери звідси дітей , Боже ти їх, що замість вечері їсиш ? Навіщо стільки ?

Сюзен голосно засміялася від слів Джесс , і її лице стало нібито на років 5 молодше . Несподівано дитячий шум перервався і вони всі різко подивилися на Джесс , наче вона була зеленого коліру , витріщивши очі діти стояли близько хвилини , поки, скоріш за все , найсміливіший хлопчик не підійшов до неї.

- Привіт , ти новенька - хлопчик виглядав на років 7 , в нього було миле , біленьке обличчя , з веснянками , біляве кучеряве волосся , та пару передніх зубів , які вочевидь ще не відпали , або навпаки вже виросли. Одяг в нього був чистий , але на пару розмірів більший за нього , тому робив хлопчика , ще більш тендітним.