8. Голос, що пробудив мрію

— Максиме, збирайся швидше, нам потрібно через пів години бути на місці! — стукаючи у двері. — Ми можемо спізнитися! — Ніка сперлася на тумбу, опустивши голову.

— Почекай трішки, мені залишилося тільки застібнутися! — промовив Максим приглушеним голосом. — Ти вже готова до виступу?

— Мабуть, я не знаю. — схвильовано відповіла Ніка.

— Все, я зібраний, можемо йти! — Максим вийшов з кімнати та завмер на місці, дивлячись на Ніку. Чорна вечірня сукня ідеально підкреслювала фігуру, а золотисте волосся осяювало обличчя.

— Що сталося? — встаючи з тумби, запитала Ніка — Ти, ніби дивишся на привида.

— За ці роки ти стала такою... Прекрасною — захоплено відповів Максим.

— Хех, я була такою завжди, ти просто не звертав уваги. — посміхнулася Ніка, подивившись на Максима. Вона відвела погляд, йдучи до дверей та промовила. — Пішли вже, у нас є двадцять хвилин, щоб дістатися до Олега, я не хочу запізнюватися.

Приїхавши на місце, біля дому стояла купа автомобілів. Максим ледве втиснувся між ними:

— Ми приїхали. — заглушивши двигун, промовив хлопець, роздивляючись навколо. — Я і не думав, що у нього дім такий великий.

— Так, і народу купа... — Знервовано відповіла дівчина, дивлячись на кількість машин. Вона сильно стиснула ручку дверей, повільно відкриваючи їх.

— Все буде добре. — промовив Максим, взявши Ніку за тремтячу руку. — Я вірю в тебе, сестричко!

— Давно я не була на публіці, мене це трішки нервує. — затамувавши подих. — Фух, ми запізнюємося, потрібно йти.

Олег зустрів їх на вході:

— О, ви вже тут, я вас тільки й чекаю. Дякую, що прийшли! — схвильовано промовив він. — Можете проходити.

— Тож, де наша іменинниця? — запитав Максим.

— Вона ще не приїхала. — дивлячись на Ніку. — Не хвилюйся, ми не вибагливі. На репетиції ти співала — бездоганно, їм точно сподобається.

— За це я не переймаюся. — відвівши погляд на людей. — Мене хвилює сам факт публіки, мабуть, тільки тому, я не стала співачкою.

— Все може бути попереду. — підійшовши до Ніки, промовив Олег. — Ніколи не пізно перебороти себе.

— Максиме! — обійнявши хлопця. — Я тебе люблю.

— Я тебе також, рідненька. — Максим підняв Ніку, тримаючи дівчину за талію та прокрутив її

Шокована Ніка ледве не упала, намагаючись триматися на ногах. Максим вхопив дівчину, дивлячись в її голубі очі та запитав:

— Пішли? — усміхнувшись.

Дівчина встала на ноги, відновивши рівновагу. Вона, аж вся загорілася. Їй стало спокійно від підтримки брата. Вона й забула, як Максим може підтримувати. Коли вона полетіла до Греції, хлопцеві було тільки шістнадцять, він був звичайним підлітком, який трішки бісив її. Але що в нього не відняти, це любов до неї.

— Так, пішли. — міцно обійнявши Максима, дівчина пішла з Олегом до сцени.

Тим часом Максим підійшов до столу. Він випив бокал вина та чекав, поки Ніка вийде на сцену. Тут вже приїхала донька Олега. Дівчина була вдягнена у звичайну білу блузку та сині джинсові шорти, русяве волосся було довше спини, сплетене у косу. Здивовані темно—карі очі з зеленим відтінком не могли зрозуміти, що відбувається. Дівчина дивилася в різні сторони, на її обличчі почала виднітися радісна посмішка. Вона підбігла до батька та заплакала:

— Тату, дякую тобі! — спершись на його груди. — Ти найкращий!

— Єво, це все для тебе. Я хотів, щоб твоє п'ятнадцяти річчя було прекрасне. — обійнявши доньку промовив Олег, за спиною дівчини він просунув руку собі в кишеню, звідти дістав футляр із золотим ланцюжком. — Тримай, це тобі. — діставши ланцюжок та надягаючи на шию доньки,  промовив він.

Єва не могла стримувати сльози від радості, вона пишалася, що в неї є такий тато. Максим підійшов ззаду до дівчини, привітати її:

— Зі святом, красуне! — протягнувши руку із конвертом.

— Дякую! — беручи конверт в руки, відкривши його, Єва дістала сертифікат у спа салон. — Я перепрошую, але я вас бачу перший раз. — почервонівши промовила Єва, дивлячись на Максима.

— Я друг твого тата — Максим. — посміхнувшись, відповів він.

— Я запросив Максима та його сестру Ніку. До речі, вона зараз має вийти та зробити тобі ще один сюрприз. — подивившись на сцену, відповів Олег.

— Сюрприз говориш... — задумавшись, промовила Єва.

До дівчини підійшло четверо друзів, вони підняли Єву та почали розгойдувати її, викрикуючи: "Happy Birthday to You". Друзі міцно тримали її, намагаючись не випустити з рук. Єва, ніби літала в небі, їй було дуже приємно: У неї найкраще день народження, яке колись було.

— Гаразд, не будемо вам заважати, розважайтеся. — взявши за собою Максима Олег пішов до столу. — Друже, випиймо? — взявши у руки дві стопки коньяку, простягнувши одну Максимові.

— Не відмовлюся. — відповів Максим.

— За свято, щоб все було чудово. — цокнувшись промовив Олег.

— За Єву та гарний виступ Ніки. — Максим випив стопку. — Кхм.. міцний коньяк. — промовив він, запиваючи водою.

— Все, Ніка має виходити. — роздивившись навколо Олег не помітив Єву. — Де ж вона зникла?

— Вона ось там. — Максим кивнув головою у бік Єви. 

Ніка вийшла на сцену, взяла мікрофон в руки та почала свою промову:

— Мене всі чують? — хрипкий звук мікрофона. — Тоді з вашого дозволу, я почну. — схвильованим голосом відповіла Ніка. На неї дивилося багато людей, вся увага була на дівчині, їй стало незручно, але подивившись на палаючі очі Єви, Ніка усміхнулася.

— Єво, сонечко, це твоє свято, сьогодні тобі виповнюється п'ятнадцять років. Ми всі тут зібралися, щоб привітати тебе. Твій тато хотів, щоб ти запам'ятала цей день на все життя. Як можеш побачити народу тут купа! — сміючись промовила Ніка. — Я хочу заспівати цю пісню для тебе!  — поправляючи мікрофон на штативі. — Нехай вона надихає та робить тебе щасливою!

Взявши мікрофон, Ніка невпевнено заспівувала перші рядки. Її голос був м’яким, трохи тремтів. Але щойно вона побачила усмішки на обличчях гостей, як ніби щось змінилося.