5. Поцілунок між світами

— Максиме, тобі дзвонять! — вставши з ліжка та протерши очі, Ніка будить Максима. Але хлопець майже не реагує на неї. — Як можна так міцно спати?
Нагнувшись до Максима, Ніка гучно крикнула: "Максиме, прокидайся!" Хлопець різко підскочив:

— Що сталося? — проводячи рукою по голові, промовив він, ледве відкривши одне око, Максим розгублено подивився на Ніку.

— Ось, — простягаючи телефон. — до тебе дзвонить Олег.

Максим взяв телефон, але дзвінок вже завершився.

— Я зовсім забув. У Олега є одне діло до тебе, але воно тобі не дуже сподобається.

— Яке ще діло? — зацікавлено запитала Ніка, склавши руки.

— Він благав мене поговорити з тобою, щоб ти виступила на дні народженні його доньки. Йому потрібна людина, яка вміє гарно співати, тобто — ти.

— М—м, це чудово... Я хоч і не погано співаю, але ти, мабуть, забув, що я не люблю робити це на публіку?

— То мені говорити, що ти не зможеш виступити? — засмученим голосом промовив Максим, дивлячись на Ніку, поступово переводячи погляд на підлогу.

— Почекай поки. — кусаючи кінчик губи. — Я ще не вирішила.

— Він говорив, що добре заплатить. — натякає Максим.

— Та діло не в грошах. — зітхаючи відповіла Ніка. Я сильно хвилююся, коли на мене дивляться багато людей. Можу збитися, або забути слова.

— Я думаю ніхто не буде звертати на це увагу. Тим більше у тебе приємний голос і чудовий вокал. Все буде гаразд. Максим подивився на очі Ніки, які почали бігати у різні сторони, намагаючись не дивитися на нього.
Максим підійшов до дівчини поклавши руку на плече:

— Заспокойся, якщо не хочеш, я тебе змушувати не буду. Це тільки твій вибір. — кивнув головою Максим

Ніка підійшла до Максима, обійнявши його: "Дякую тобі! Зачекай пару хвилин, я дам тобі відповідь"

— Звісно, я почекаю. — погодився Максим. — Ти будеш снідати?

— А що в тебе є смачного? — радісно запитала Ніка.

— Ем... Я можу розігріти млинці, або посмажити яєчню з беконом. — почухуючи потилицю відповів Максим

— Добре, грій млинці. — усміхнулася Ніка.

— А вони навіть смачні. — проковтнувши останній шматок. — М—м, знаєш, що я вирішила?

— Розповідай, я слухаю. — Максим присів біля Ніки.

— Можеш дзвонити Олегу і говорити, що я буду виступати. Як буде вільний нехай подзвоне. Я прийду до нього, щоб обговорити що до чого.

Дивлячись на Максима, Ніка кивнула на годинник:
— Максиме, а ти не запізнюєшся? Уже майже восьма!

— Точно! Як завжди, вчасно підказуєш. Пішов я збиратися! — Підскочив Максим . — Дякую, що нагадала! Без тебе точно забув би.

— Хех, будь ласка, звертайтеся! — усміхнулася вона. — Ти ж знаєш, я — твій внутрішній годинник.

— І не тільки! — засміявся він, на ходу закидаючи речі в сумку. — Ще й рятівниця від запізнень. Якби не ти…

— Якби не я, ти б ще з піжамою замість сорочки побіг, — пожартувала Ніка.

— Все, я пішов! — Обійнявши міцно Ніку, Максим усміхнувся їй та побіг до дверей.

— Удачі! — відправивши повітряний поцілунок, Ніка махнула рукою.

Відчиняючи двері в офіс, Максим зайшов. І відразу пішов до Олега, розповісти йому гарну новину. Але його там не знайшов. Розуміючи, що і так запізнився, він не хотів просто так гаяти час, поки прийде Олег, Максим пішов у свій кабінет працювати. Просидівши за столом менш як годину, Максима вимкнуло. Йому почала снитися Христина, яка була з кимось у кав'ярні. Сон здавався йому таким реальним, ніби він зараз знаходиться там і переживає все це прямо зараз. Тут вже прийшов Олег та пішов до кабінету Максима, сподіваючись на те, що Ніка все—таки погодилася співати. Зайшовши до кабінету, він помітив, що Максим спить та підійшов до нього, намагаючись розбудити. Але хлопець не реагував ні на що. Олег доторкнувся двома пальцями до шиї Максима, намагаючись перевірити пульс. Зрозумівши, що Максим живий, Олег ще раз спробував розбудити Максима.

— Що з тобою? — сівши на стілець. — Невже ти так довго дивився фільм, що тепер я не можу тебе розбудити?
Дивлячись на Максима Олег помічає, що він почав блідніти. Тіло Максима почало худнути на очах. Олег підбіг до Максима, як той відразу прокинувся і не розумів, де ділася Христина і той хлопець.

— Що, де ділася Христина? — відкривши очі. — Що я тут роблю? — Максим подивився навколо.

— Ти в порядку? — занепокоєним голосом промовив Олег, доторкнувшись зворотною стороною долоні до лоба Максима. — Я прийшов, а ти тут спав. Я намагався тебе розбудити, але ти не реагував. Тоді помітив, що ти почав блідніти та худнути.

Максим зрозумів, що Христина сниться не  просто так. І йому потрібно її знайти. Вона могла знати, що з ним коїться та дати йому відповіді. Не бажаючи втягувати в це Олега Максим почав відмовляти його:

— Тобі це все здалося. Зі мною все в порядку. Ти, мабуть, перенервував і тобі почало мариться всяка маячня. — серйозним тоном промовив Максим, щоб Олег нічого не запідозрив

Олег дивився на Максима і взагалі нічого не розумів. Обличчя Максима стало звичайним. Не було і натяку на те,  що він був блідий, чи ще щось.

— Мабуть, ти правий. — невпевненим голосом, відповів Олег. — Але сон у тебе міцний.

— До речі, у мене є гарні новини для тебе. — взявши папірець зі столу. — Тримай, це тобі.

— Це те, що я думаю? — не стримуючи радості Олег, забрав папірець.

— Так, вона погодилася. Це її номер, як будеш вільний набереш і поговориш з нею.

Від щастя Олег вже і забув, що відбувалося декілька хвилин тому.

— Дякую, буду вдячний все життя.

— Все життя мені не потрібно, але можу я тебе попросити замінити мене на деякий час? Мені потрібно по справам.

— Звісно, все що завгодно.

— Тоді я можу йти? — дивлячись у вікно, Максим вже подумки був у кав'ярні

— Так, можеш йти!

Максим намагався по скоріше дійти до кав'ярні, сподіваючись зустріти там Христину. Підходячи все ближче до того місця, йому ставало все гірше