Розділ 14

- Моя голова… - застогнала Ліна, потираючи скроні. - Де я? - фея повільно сіла на підлогу і почала оглядатися.

Дівчина знаходилася в якійсь середньовічній тюремній камері. Три цегляні стіни немов здавлювали простір і без того тісного приміщення. Масивні залізні прути грат вже подекуди покрилися товстим шаром іржі. Ліна повільно встала і на напівзігнутих ногах обережно підійшла до грат і спробувала розглянути, що знаходиться зовні. Дівчина побачила ще багато таких же камер, а в кінці коридору було тьмяне світло.

- Господи, що це за місце? - прошепотіла фея, як почула чиїсь кроки.

Дівчина швидко повернулася на своє місце, підібгала коліна і чекала. Важкі і човгаючі кроки були все ближче. Груди судомно здіймалися від частого дихання, та Ліна не могла вимовити жодного слова, коли побачила, хто стоїть перед нею.

- Це ви?! — крикнула фея, коли паніка поступово відходила.

- Несподівано, правда?

- Але навіщо ви мене викрали?

- Пробач, дівчинко, але ти була в списку.

- У якому сенсі? Містер Мейхар, відпустіть мене, і я обіцяю, що ніхто не дізнається про цей інцидент.

- Якщо я тебе відпущу, то Максим не отримає покарання за викрадення офіцера департаменту.

- Що?! Як ви могли?!

- Мені був потрібен цап-відбувайло. А Максим підійшов ідеально: не місцевий, швидко здобув твоє довір’я, відвідав твій дім та залишив там свої відбитки. Підставити його було якнайпростіше. Вистачило одного анонімного дзвінка.

- Але заради чого усе це?

- Нарешті за стільки років я вперше можу комусь усе розповісти, - Мейхар поставив дерев'яний стілець навпроти грат і сів на нього, поклавши ногу на ногу. - Ти напевно чула про масове вбивство в 1997 році? - Ліна кивнула. - Так от, сталося це 13 червня, коли відьми одного відомого ковена хотіли переховати старовинну магічну книгу. Як ти розумієш, зробити їм це не вдалося. Їх убили, а книгу вкрали.

- Ви хочете сказати, що це справа ваших рук?

- Ні. Це зробив мій господар.

- І що ж він хотів знайти в цій книзі?

- Ти знаєш, що таке старовинна книга магії?

- Так, в ній записані найрідкісніші заклинання відьом.

- Майже. У цій книзі зафіксовані абсолютно усі заклинання, будь-коли створені відьмами.

- І яке ж заклинання знадобилося вашому господарю? І якщо я права, то прочитати таку книгу може тільки відьма. Іншим істотам це не під силу.

- Так, ти маєш рацію. Мій господар могутній чаклун. І в цій книзі є одне дуже рідкісне і небезпечне заклинання "Нефілім", - Ліна здивовано подивилася на орка.

- Почекайте, згідно з історією, нефіліми - це нащадки ангелів і людей.

- Це згідно з історією. А згідно з книгою магії, нефілім - це надістота. Але щоб стати такою надістотою, треба дорого заплатити.

- Наскільки дорого? — Ліна вже здогадалась, але хотіла почути це від Мейхара.

- Треба поглинути душі усіх магічних істот.

- Усіх?

- Бажано. Чим більше душ поглинаєш, тим сильніше стаєш.

- І як це відбувається? — Ліна вирішила витягнути з нього якомога більше інформації

- Дуже просто. Коли жертва робить останній подих, треба вимовити заклинання з книги і її душа перейде до нового господаря.

- Це жахливо!

- До всього звикаєш.

- Зрозуміло. І коли мені чекати своєї смерті? — запитала Ліна, щоб розуміти скільки часу у неї є для втечі.

- 13 травня.

- Так це через чотири місяці! Ви збираєтеся мене тримати тут весь цей час? Краще вбийте зараз! Де там ваш господар?! - закричала Ліна.

- Люба моя, тут все не так просто...

- Що може бути складного у вбивстві?! Бачу ви стали справжнім майстром у цьому! — Ліна перейшла на крик.

- Дякую за комплімент. Але твої крики не змінять ситуації. — Мейхар поміняв ноги місцями. - На жаль, з того ковена вижила одна відьма. Вона наклала на мого господаря прокляття і перетворила його на горгулю. І набуває він тілесного вигляду тільки в п'ятницю тринадцятого.

- Так виходить усі ці загадкові смерті – все це зробив він?

- І так і ні. Тому ти ще трохи зможеш насолоджуватися життям, - на обличчі Мехара промайнула ледь помітна посмішка.

- Повірити не можу, що ви весь цей час були причетні до цього, - Ліна обхопила руками голову і дивилась в підлогу перед собою.

- Помиляєшся. Господар створив мене в 2000 році.

- Створив? — вона перевела здивований погляд на Мейхара.

- Я - гомункул. Господар створив мене після вбивства справжнього Мейхара 13 жовтня2000 року.

- Що? — Ліна не хотіла вірити в те, що щойно почула.

Вона завжди підтримувала теплі стосунки з Мейхаром. Він завжди ставився до неї не як до працівника, а більше як до доньки. Вона цінила ці стосунки. Але у який період щось в ньому змінилось. Він став значно обачливим і підозрілим. Щоправда Ліна не надала цьому особливого значення, списуючи все на надмірну завантаженість на роботі. Але тепер вона зрозуміла, чому її начальник так змінився.