Розділ 7

Мейхар стояв біля вікна і дивився, як сніжинки повільно вкривають і без того засніжене, підвіконня. Раптом його погляд привернула знайома руда копиця волосся. Він глянув униз і побачив її. Ліна вийшла з департаменту і кудись пішла разом із Катею. Руді локони плавно підстрибували з кожним її кроком і обережно опускалися на білу шубку. Було у цій феї щось таке, що не давало Мейхару спокою. Можливо тому, що це остання феєю в цьому краї. А можливо причина була зовсім іншою. Він простежив за Ліною, поки вона не зникла з поля зору, і сам вирішив вирушити додому. Залишивши позаду департамент, орк звернув у провулок і повільно пішов вузькою протоптаною стежкою. Його будинок був майже біля околиці, неподалік місцевого занедбаного цвинтаря. Багатовіковий будинок більше був схожий на старовинний готичний замок ніж на житло. Похмурі стіни й занедбаний вигляд відлякували навіть найвідчайдушніших грабіжників. Але в той же час витонченість і багате декоративне оздоблення змушували захоплюватися цим витвором мистецтва, яке зовсім не вписувалося в західний колорит. Але всередині панував несподіваний затишок. Зовні будинок здавався величезним, але насправді з трьох поверхів, тільки два було відведено під житлові кімнати. Яких, до речі, було не так уже й багато. Усього дві спальні на другому поверсі, а на першому – кухня та вітальня. Третій поверх давно був відведений під комору, куди Мейхар періодично зносив різний мотлох.

Минаючи великий мармуровий зал, орк попрямував прямо до кухні. Дістав із холодильника шматок смаженого м'яса, а з шафи недопиту пляшку віскі. Трохи вгамувавши голод і випивши келих дванадцятирічного Чіваса, Мейхар спустився в підвал, який більше нагадував лабораторію алхіміка. Туди вели кам'яні гвинтові сходи, освітлені тьмяними світильниками. Відлуння від кроків надавало жаху цьому приміщенню. Це була велика кімната без вікон. У нішах у стіні у старовинних канделябрах горіли свічки. Біля правої стіни під потужною люмінесцентною лампою стояв великий дерев'яний стіл, на якому розташовувалися різні пробірки, колби та обладнання для проведення хімічних експериментів. Праворуч і ліворуч від столу стояли дві великі шафи, де, за абеткою, розмістилися різні еліксири, трави, зілля. У кожного була своя назва та застосування. Здавалося, ніби полиці зараз зламаються під вагою всього цього. Біля лівої стіни стояв середніх розмірів письмовий стіл і кілька стелажів із документами. А біля дальньої стіни були масивні дубові двері, щільно зачинені на кілька замків.

Мейхар підійшов до письмового столу, сів у крісло і дістав з нижньої шухляди невеликий шкіряний потертий блокнот і почав вивчати старі записи.

- Чутливі до денного світла. Не володіють магією. Низька швидкість переміщення. Регенерація близька до людської. Найкращий спосіб виманити з укриття – отруїти повітря чи воду. Так це зроблено.

Він прибрав блокнот на місце і дістав інший, більш новий. Розкрив на чистій сторінці, взяв перо та зробив кілька записів.

- Холодне залізо. Горобина. Церковні дзвони. Конюшина-чотирилиста. Затхлий чи свіжий хліб.

Орк провів пальцями по щойно записаних фразах і прибрав блокнот на місце.

- Залишилось зовсім трохи. Господар буде задоволений, - промимрив він собі під ніс і пішов у свою спальню.

Спальня нічим не відрізнялася від основного інтер'єру будинку. Вона була наповнена старовинною розкішшю і повною мірою наголошувала на індивідуальності свого господаря. Вона мала легкі конструкції загострених форм і високі стрілчасті арки. Кам'яні стіни немов повільно здавлювали, в той час, як високі стелі дозволяли дихати на повні груди. Чорний балдахін біля ліжка був вишитий золотими нитками, підкреслюючи розкіш приміщення. Всі меблі були виконані з натурального дерева, прикрашені різьбленням та бронзовою фурнітурою.

Мейхар повільно сів на ліжко, взяв з тумбочки дерев'яну скриньку, прикрашену дорогоцінним камінням, і поклав у неї невеликий згорток. Після чого відкинувся на спину і заплющив очі.

- Залишилося чотири місяці. Усього чотири. І господар щедро мене винагородить. А поки що треба не зводити очей з Ліни. Вона може все зіпсувати.