25.4

***

Кан Ді Міну не пощастило – через сутичку з Нітою Ліст і численне поповнення у сімействі він був у всіх на язиках, а коли А Лі переконався, що шесс і змова з різних, так би мовити, опер, то почав розглядати інші варіанти.

Перший: король сам роздув навколо себе галас, щоб мати привід захопити Пагорби.

Другий: змовники – дилетанти, і все, що про них відомо, правда.

Третій: вся ця катавасія з історичними документами, приворотними зіллями та пошуками добровольця-убивці – маневр, прикриття для чогось серйозного.

Розмірковуючи логічно, короля за бажання можна вбити будь-де, адже сучасні оптичні приціли – зручна річ, а публічність Фабіан любить. Тоді чому князівство? Тут будь-який чужинець як на долоні. Звичайно, весілля князя вижене на вулиці десятки тисяч місцевих жителів, але король не дурень, на рожен не полізе. Та й одразу видно: йому хочеться, щоби щось сталося на святі. Він готується до цього. Не треба бути генієм, щоб зрозуміти: Фабіан наривається не просто так. Це пастка.

А Лі сумнівався, що замах станеться у храмі. Змовники не ідіоти, за емоціями не підуть. А де ж тоді? Або в резиденції (місце добре охороняється – коли його хочуть охороняти), або під час від’їзду, або у Валесії.

З Валесією все туманно, а от від’їзд давав пристойну можливість позбутися всіх приїжджих одним махом.

Яким способом?

Ну…

Бомба в поїзді – це неможливо, його обшукають з лупою.

Амулет та крячі? Доказів, що змовники користувалися виробами шесс, не було.

Заміновані шляхи? Малоймовірно. Їх також перевірять. Щоправда, не люди короля, а місцеві залізничні служби… Недавно вони з розмахом відзначили завершення ремонту. Спонсорувала той захід міська рада. І з якого дива те збіговисько скнар раптом розщедрилося?

А Лі відвідав ратушу, не сподіваючись багато на що. Половину радників він одразу викинув зі списку підозрюваних – для державної зради у них не вистачало ні духу, ні грошей. Кан Ді Міна теж не розглядав – той брав участь у загальновідомій «змові князя» і напевно перебував під наглядом. Служби короля насторожі точно як всезнаюча бабця і нічого не пускають на самоплив.

«Але бабусю я обдурив напівправдою», – А Лі обмізкував цю ідею і вирішив почати саме з невдачливого пана Міна, щоб швидше його відкинути і зайнятися серйознішими варіантами.

Ось тільки рознервований Кан Ді Мін не зрадів зацікавленості своєю персоною, і з’ясувалося, що цей добродушний бородатий товстун буває вельми агресивним. Його охорона – теж, а домочадці взагалі як ланцюгові пси.

Поки А Лі били (завдяки погрозі прокляття від бабці, не дуже сильно), він про всяк випадок перевірив кишені пана Міна на наявність доказів і роздобув якийсь записник. Це спричинило кілька пострілів із рушниці, і стало ясно: здобич трапилась непроста. А Лі подався до резиденції, але його туди й близько не пустили. Вечір, бачте. Король зволив опочивати.

Тим часом Кан Ді Мін особисто навідався до відьми Шесси, щоб поскаржитися на її безпутного онука й запропонувати щедрий відкуп. Бабця нічого не зрозуміла, тому грошей не взяла – і натомість отримала погрози. А Лі вирішив, що візиту із погромом чекати не варто, відправив бабусю в замок і спробував достукатися до Фабіана перевіреним способом – за допомогою Айріс.

***

«Експерт щодо Пагорбів» Шан То Ман слухав розповідь мовчки, лише часто хмурився і облизував вузькі губи. На його одутлому обличчі читалися десятки запитань, але він поглядав на короля і стримувався.

– А мета? – Фабіан, навпаки, палав азартом. – Навіщо це Кан Ді Міну? З ким він працює?

– А звідки йому знати? – Айріс грудьми затулила А Лі. – Він розкрив ватажка, все інше – ваше завдання! Ви ж усе спровокували, от і розбирайтеся самі, куди тягнуться ниточки.

– Я?..

– Ви створили собі репутацію світового зла! Тепер пожинайте, що посіяли!

– Відвідуєш гурток революціонерів, Ірисо?

Айріс схаменулася, злякано охнула, притиснула пальці до губ.

– Вибачте, сіре…

– Та нічого, я теж відвідую. У них печиво до чаю дуже смачне, та й іноді витають непогані ідеї щодо управління країною. Але загалом ти маєш рацію, мотиви – не ваше завдання. Та й сенс про них думати? Це майже завжди гроші, а в разі найбагатшої людини цього регіону – стовідсотково гроші. Хоча з твоїм ентузіазмом я розраховував на щось більше, ніж…

– Ніж порятунок вашого життя? – вирвалося ненароком. – Ой… Вибачте…

Фабіан кивнув мовчазному Шан То Ману, і той подріботів назад до дверей.

– Ірисо… Те, що я поводжусь як ідіот, не робить мене ідіотом, але тсс… Це державна таємниця. А за Кан Ді Міна дякую. Такі пройдисвіти, як він, будуть мені корисні.

– Його не арештують?!

– Подивимось. Якщо до ранку мені не спаде на думку геніальний план щодо нього, то заарештують.

Айріс прикусила кісточку пальця, щоб не ляпнути нічого непробачного. Методи короля суперечили і її переконанням, і здоровому глузду, однак досі ж Фабіан живий?