24.4

Майва попросила Лаєна не з’являтися на людях бодай кілька днів, і він зрозумів: світ ніколи не буде колишнім.

Дружина, бачте, із невтішної вдови перетворилася на важливу людину. Сам князь так перейнявся її сумним становищем, що закохався як юнак і наблизив пані Анозу до себе. Він – чесна людина, і поводився з гідністю, про це Лаєн міг не хвилюватися, та проблема полягала в тому, що Майві сподобалося нове життя.

Рятуючись від горя, дружина поринула у суспільно корисну роботу і виявила, що створена саме для цього, а не щоб животіти в тіні чоловіка.

«Ти щаслива без мене?» – запитав Лаєн прямо.

Ні, це було не так! Майва не могла жити без нього – і не могла жити просто дружиною. Вона не сумнівалася: того дня, коли чоловік повернеться, Джі Лін Рі відправить пані Анозу займатися суто жіночими справами й облаштовувати сімейне гніздечко.

«Ти сама себе чуєш?!» – Лаєн не вірив, що за кілька тижнів Майва могла змінитися так сильно.

Раніше вона вважала чоловіка центром свого світу, а тепер заявляла, що хоче чогось більшого! Прямо говорила єдиному та коханому, що він – перешкода. Використовувала нерозділену любов іншого чоловіка і не бачила в цьому нічого поганого.

«Та що з тобою діється?!» – але, незважаючи на обурення, Аноза відчував: така дружина подобається йому набагато більше, ніж раніше.

Самостійна ділова Майва зводила його з розуму, хвилювала уяву, обіцяла щось неймовірне! Невизначений статус теж розпалював кров, додавав гостроти будням.

І не тільки.

Все почалось як гра, проте незабаром Лаєн зрозумів: ті далекоглядні ідеї, що колись миготіли на краєчку свідомості й відкидалися як нездійсненні, можна втілити в життя. Ніхто ж не дізнається! Мертвих не судять

Варто було тільки зважитися, і справа закрутилася з шаленою швидкістю.

Спочатку був конфлікт зі старим шесс. Цей момент приніс Анозі найважливіше знання у житті: пролита кров – дурниці, якщо ціль гідна зусиль.

Потім стало простіше. Лаєн умів керувати людьми, палка і морквина ніколи його не підводили. Невеликий натиск – і навіть Татко Зік, підібгавши хвіст, забрався з гір.

Майва займалася притулками та соціальними службами. Вона однією з перших дізнавалася про дітей із дивацтвами і дбала про те, щоб вони не згадувалися в офіційних паперах.

Аноза не експлуатував шесс заради прибутку. Він вивчав магію, тому збирав не лише стовідсоткових чаклунів, а й малих із слабким даром, який збирався «розкрити». Якщо діти виправдовували надії та сподівання, то отримували нормальну їжу, чистий одяг і пристойні умови проживання, якщо ж ні… Їм треба було старатися краще.

У майбутньому Лаєн планував захопити дорослого навченого чаклуна, проте сумнівався, що зуміє з ним упоратися.

Майва спочатку підтримувала чоловіка, радіючи, що він не заважає їй бути важливою людиною, й собі намагалася урвати шматочок злочинного авторитету, заграючи з нелегалами біля прикордоння з лінг. Потім схаменулась і почала пручатися… Начебто її думка мала значення!

Лаєн швидко поставив дружину на місце. Прогорить затія – пан Аноза отримає в’язницю та славу, пані Аноза – в’язницю, ганьбу та зневагу від Джи Лін Рі, чиєю прихильністю вона дуже дорожила.

Майва довго впиралася… Доти, доки з Валесії не прибула проклята наречена і над князем не нависла реальна загроза. Тут пригодилися і здібності шесс, і допомога злочинця-чоловіка.

Що може бути простіше – підкинути Айріс Міллс амулет, який приваблює кряч, і трохи почекати? Але, намагаючись залишитися поза підозрами, Майва перемудрила.

«Чарівний олівець» нічим не відрізнявся від десятків інших, виготовлених за спецзамовленням міського управління. Тобто шесс одразу б його вирахували, проте пані Аноза дару не мала. Вона носилася з ним, боячись і викриття, і кряч, поки не впустила у вежі, куди приходила разом із князем. Будівельники підібрали амулет і пристосували для своїх потреб. Старий Сем побачив у них казенне майно і, як людина суворих правил, повернув олівець до адміністративного крила. Як амулет потім опинився у короля, ніхто не розумів.

Невдовзі з’ясувалося, що Аноза не може контролювати навіть дітей. Ренс підняв невелике повстання і втік, пообіцявши повернутися з армією. Головорізи кинулися навздогін, влаштували пожежу, привернули увагу до боліт і гірського напрямку, а незабаром Лаєн Аноза ніс до носа зіткнувся з князем Пагорбів.

Вбити Джі Лін Рі не вдалося. Князь застав лінга зненацька і бився з такою люттю, що Лаєн злякався за своє життя і врятувався втечею. Але Джі Лін не міг його не впізнати. Аноза вирішив підстрахуватися і позбутися свідка, перш ніж той осмислить події у фортеці і почне говорити.

Лаєн бачив дві складності. Перша: Майва втекла з міста, бо шесс могли її впізнати. З цього боку підтримки не очікувалося. Друга: Джі Лін перебував у королівській резиденції. Піти туди – чисте самогубство, проте Аноза озброївся амулетами і ризикнув.

Виявилося, існувала ще й третя перешкода – скажена напівкровка, що не шанує ні правила, ні честь, ні принципи. Її Лаєн не врахував і поплатився сповна.