6.3

«Останніми днями я занадто популярний», – князь не вважав, що Меліса Стау полює за його головою.

Якби король хотів підіслати вбивцю, то зробив би це тихо, але його величності потрібен приклад для народу, а не скромний похорон. Джі Лін Рі – послання іншим очільникам автономій. Його не можна застрелити без причини.

– Р-ряч! – різонув слух новий крик. – Р-ряч!

Повз промчав доглядач із величезною кліткою на коліщатках. Князь відступив до вольєра, позбувся шматка сорочки… Побачив на власні очі, як розлючена кряча перекушує товстий дріт, і перейнявся ще більшою повагою до працівників розплідника.

– Дикий?

– Втікач. – Доглядач, що котив назад уже заселену клітку, зупинився. – Найшаленіша тварюка з усіх, які тут бували. Після обіду свиснув, і ми перевели дух, а тепер повернувся. Запам’ятайте мої слова, цей негідник принесе чимало лиха. Кряча – вона ж поріддя шесс. На болота має летіти або в гори до чаклунських озер. А цьому замок сподобався. Не інакше магію відчув. Вибачте за відвертість, княже, але в місті базікають, мовляв, наречена ваша носить прокляття шесс. Ви там обережніше, на чаклунство всяка зараза злітається. Болотяні крячі – це легко, з ними ми впораємось, а як лісові гризні нагрянуть? Чи гірські тарахтілки? Шушки підземні ще не всі вимерли. І мозкоїда років п’ять тому в Заболотті бачили. Приглядайте за пані нареченою, княже, а то хоч би біди не трапилося.

«І чому ти кажеш це таким тоном, ніби сподіваєшся мене втішити? Втім… Мені ж і треба радіти. Якщо Айріс Міллс покине наш світ від природних причин, я в ньому залишуся», – Джі Лін подякував за попередження і зробив крок до воріт – туди, де виднілася висока постать у чужоземному одязі.

На душі шкрябали кішки. Він розумів: наречена – одна з головних поточних проблем, але не міг змусити себе її ненавидіти. Вони зустрілися мимохідь, навіть не відрекомендувались одне одному, проте князь не бажав зла цій тендітній шпичці з гордістю в рухах і розпачем у погляді, приреченій довіку бути знаряддям у чужих руках.

Вона викликала співчуття і торкалася тих струн душі, про існування яких людина зазвичай не підозрює до зустрічі з мокрим змерзлим кошеням. Хотілося відігріти її серце і захистити від байдужих політиків на кшталт Фабіана, що з пелюшок граються людськими життями. Та втеча у натовп із криком: «Арман!», яку багато хто вважав нападом істерії, переконала Джі Ліна: Айріс Міллс – ніжна і вразлива дівчина, що ховається за своєю проклятістю як за щитом і подумки переживає особисту трагедію знову і знову. Вона – жертва. Її треба захищати, а не підштовхувати до гризнів або, ще гірше, до шушок.

– Щасливчик ви, князю. – Лисиця чекала біля виходу на погано освітлену вулицю. – Ваш помічник ось-ось і полк підніме, і поліцію, і цивільні патрулі… Аж заздрощі беруть. Якби мене вбили, ніхто б і пальцем не ворухнув.

– А мене вбили? – Після новин від Татка Зіка Джі Лін нічому вже не дивувався. – Давно?

– Напевно, тоді, коли ви вибрали собі на заміну найбільш невдачливого хлопця Пагорбів, про якого за сьогоднішній день я дізналася багато цікавого. Або коли він кинув ваш піджак у сміттєвий бак біля будинку маляра. Або коли Ест Шонник упізнав у закривавленій ганчірці ваш одяг і помчав із ним у поліцію.

– Тільки не це… – Джі Лін уявив наслідки самодіяльності секретаря і внутрішньо застогнав.

– Не переживайте, опівночі ви воскреснете.

– Я ще й упир? – це звучало логічно, хай і божевільно.

– Ви заплатили А Лі за мовчання до півночі, і він дотримається слова. Або поліцейські внюхають запах фарби ще раніше. Не питаєте, що я тут роблю і звідки це все знаю?

Щодо «що роблю» запитань не виникало. Князь пам’ятав слова наглядача. Кряча, замок і магія шесс означали, що птах націлився на Айріс, але був спійманий і транспортований у розплідник. Ким? Очевидно, напівкровкою, оскільки інших знайомих осіб поблизу не спостерігалося.

– Звідки?

– Від А Лі Шина, якого мучить продане сумління.

– І потяг крові?

Меліса невиразно хитнула головою.

– Є трохи, – визнала неохоче, прямуючи до карети, що стояла в тіні шурхотливої ​​осики. – Це дивно. Наскільки мені відомо, все минає щонайбільше за дванадцять годин. Не розумію, що з ним відбувається.

– Близькість магії шесс впливає на природний перебіг подій? – Джі Лін розмірковував, чи не запропонувати їй руку, але Лисиця сама відчинила двері й кинула прощальний погляд на розплідник.

– Маячня, князю, – відповіла з усмішкою. – Тоді це діяло б і у зворотний бік. Гадаєте, мене тягне до того кумедного юнака?

– Гадаю, якщо вас до когось і тягне, про це ніхто й ніколи не дізнається.

– Справедливо. – Меліса спритно залізла всередину. – Хоча ви перший, хто вірить, що лінг здатен на стриманість.

– Рукотворне прокляття зобов’язує, хіба ні? З іншого боку, воно не зупинить того, кому ви потрібні по-справжньому.

– Я зупиню. Або Фабіан – навіки. Бажаєте поговорити про стосунки? Прекрасно. Почнемо з Майви Анози. Нещодавно вона відвідала відьму і попросила відворотне зілля, про що «зачарований» онучок Шесси розповів мені по секрету. Нічого не хочете пояснити?