1.3

– Це… Це… – Айріс не знаходила слів.

– Гадаю, пан Ошуканець жорстоко прорахувався. – Меліса торкнулася скам’янілого пасма волосся на потилиці Краса, і воно відпало, розсипалося дрібними кристаликами, змішалося з пилом. – Не важливо, чи справжній священнослужитель, чи ні. Не впевнена, чи має значення навіть храм. Головне – наміри, а не деталі. Цей тип намірився взяти тебе за дружину і поплатився, хоча сьогоднішня церемонія була несправжня.

– А як же ті шестеро, що стояли зі мною біля вівтаря до нього? – заперечила Айріс, вражено спостерігаючи, як одягнуту в чепурне вбрання статую вантажать на надійну платформу і повільно відвозять геть. Куди? Напевно, у сховище королівського палацу. Туди, де вже є одна прозора людина. Арман. Перший наречений. – Вони втекли і залишилися живими!

– Саме так. Втекли. Вони й не думали про шлюб із тобою, Ірисо. – Іноді Лисиця називала підопічну прадавнім варіантом її імені. – Вони взагалі про тебе не думали. Отже, значення мають лише бажання, а не ритуал.

– Це жахливо! Тож я…

«…навіть без весілля не зможу знайти своє щастя?» – Айріс не договорила, бо ці слова пролунали б як вирок. Та й не варт у пристойному товаристві озвучувати ідею, яка вже не раз спадала на думку. Справді, хіба не можна жити у коханні без шлюбу? Це було б прийнятним рішенням, але пригода з Красом Беретом ставила хрест на лазівці.

– Це дуже цікаво! – Меліса не помітила запинки. – Сьогодні ми дізналися дещо нове. Звичайно, вибірка піддослідних занадто мала… Треба б провести кілька додаткових експериментів, але я майже впевнена: твоєму прокляттю начхати на умовності. Воно бачить людей наскрізь.

Експерименти… У цьому вся «напівкровка з Пагорбів». Її би лише щось дослідити, класифікувати та знайти закономірності. Недарма Фабіан приставив Лисицю Стау до Айріс. Нібито як компаньйонку-наставницю, а насправді – вивчати прокляття, що може виявитися останнім свідченням магії народу шесс.

– Є в мене підозра, що Алетіна Міллс прокляла жінок свого роду аж ніяк не безшлюбністю, – задумливо продовжувала Меліса. – Як шкода, що в мемуарах вона виражалася надто туманно…

– Про що ти? «Жоден із цих брехливих нечестивців, які сміють називати себе чоловіками, не стане парою жінки з роду Міллс», – так говорила Алетіна Міллс. «Якщо якийсь виродок поведе пані Міллс до вінця і перед обличчям Великого зголоситься взяти її за дружину, то скам’яніє навіки»!

Лисиця скривилася. Тітонька Руденс, що старанно прислухалася до розмови, хихикнула в кулачок і відвернулася, а старий служака в поліцейській формі реготнув і штовхнув плечем молодого товариша по службі, ніби нагадуючи про щось смішне.

– Це – не слова прокляття, – пояснив помічник священнослужителя, червоніючи. Він саме підбирав книгу і мимоволі почув цитату у виконанні Айріс. – Давно покійна пані Міллс висловлювалася значно… Е… Ну…

– Нецензурніше. – Меліса за звичкою називала речі своїми іменами. – Прокляття пані Міллс – старовинний триповерховий мат, точно розшифрувати його досить важко. У народі ходить облагороджена версія її промови. Не дивно, що прокляття підкидає сюрпризи.

– І що ж робити?!

– Спостерігати.

– За ким?! Я більше ніколи не братиму участь в цьому безумстві! – вигукнула Айріс, але Лисиця вже повернулася до книги, в якій впізнала якийсь унікальний екземпляр із напівстертими позначками мовою народу лінг.

Глядачі заспокоїлися напрочуд швидко. Надто чутливих відвели геть родичі, інші поглядали на поліцію і поводилися тихо, як личить на справжньому весіллі. Для них нічого ще не скінчилося. Здійснилася лише половина дійства, запрошення на яке отримали найкращі друзі та закляті вороги його величності Фабіана.

Якоїсь миті настала тиша. Айріс пошукала поглядом батьків і з сумом зауважила, що вони, як завжди, залишилися вдома. Їх совість мучить за використання єдиної, колись обожнюваної дочки. Король платить дуже щедро, але мамі боляче дивитися на спектакль біля вівтаря. Минулого разу вона знепритомніла і впала під ноги нареченому, чиє ім’я давно вивітрилося з пам’яті. Батько страждає з іншого приводу: пересудів боїться. Та хіба ж чутки про те, що донька розважає Фабіана, гірші за правду про прокляття?

А гроші сім’ї потрібні. Викупити родовий маєток, дати синам пристойну освіту, повернути хоч трохи втрачених під час нещодавньої кризи земель, відремонтувати занедбаний цукровий завод, що стане постійним джерелом доходу… Всього не злічити. Добре, що про посаг для дочки турбуватися не треба, спасибі прапрабабці Алетині.

З балкончика, що нависав над віддаленим кінцем храму й призначався для вищих духовних чинів, пролунали гучні оплески. Присутні шанобливо опустили голови, і Айріс вчинила так само. Краєм ока вона бачила, що Лисиця Стау, навпаки, тицьнула книгу помічникові служителя і кривить губи в глузливій посмішці, але анітрохи їй не заздрила. Шаленій напівкровці дозволено поводитися з королем як із нерозлучним приятелем, але це не скасовує того факту, що зухвалість будь-якої миті може коштувати їй життя.

Легкі кроки чоловіка, народженого та вихованого, щоб одноосібно правити Валесією, звучали зовсім близько. Він ішов неквапливо: напевно, пожирав Мелісу поглядом і глумливо підморгував, киваючи на вівтар. На першому підробленому весіллі Айріс, прикриваючись букетом, дивилася на Фабіана невідривно, на другому – поглядала зрідка, а до третього цікавість згасла остаточно.