14.Офіційне входження роду Вальдек в рід д’Аркейн. Плітки та наслідки таємного одруження Ади та Ельріна.

Офіційне входження роду Вальдек у рід д’Аркейн відбулося через два тижні після завершення екзаменів.

Новина ще не встигла офіційно розійтися столицею, але чутки вже повзли магічними колами швидше за будь-які листи.

Молодша гілка роду Вальдек переходить під заступництво одного з найнебезпечніших і найвпливовіших магічних домів королівства.

І це не могло залишитись без реакції.

Церемонію вирішили проводити в головному маєтку д’Аркейнів.

Старому. Темному. Майже легендарному серед магічної аристократії.

Навіть саме місце тиснуло своєю історією.

Величезні чорні колони. Срібні магічні символи на стінах. Тихі коридори, де кроки звучали надто голосно.

Ада стояла поруч із Ельріном у головній залі, поки слуги завершували останні приготування.

Вона була спокійною зовні.

Але всередині відчувала дивне напруження.

Не через саму церемонію.

Через людей.

Бо сьогодні в маєток прибули представники королівських магів.

Офіційно — як спостерігачі.

Насправді — щоб завадити.

Ректор д’Аркейн чудово це розумів.

І саме тому сьогодні виглядав особливо холодним.

Небезпечним.

Навіть старші маги поводились поруч із ним обережніше, ніж зазвичай.

— Вони спробують щось зробити? — тихо запитав Ельрін.

Ада ледь перевела погляд у бік групи магів у темно-синіх мантіях.

— Уже роблять.

І справді.

Ще до початку церемонії один із представників королівського департаменту підійшов до лорда Вальдека.

— Ви усвідомлюєте, що це злиття може змінити політичний баланс між магічними родами?

Дарен Вальдек спокійно дивився на нього.

— Усвідомлюю.

— І все одно погоджуєтесь?

— Мій син уже частина цього роду.

Маг ледь звузив очі.

— Формально ще ні.

— Формальності ми зараз і виправимо.

Інша спроба була менш прямою.

Один зі старших королівських магів звернувся вже до самого ректора.

— Лорде д’Аркейн, можливо, варто відкласти процедуру до рішення королівської ради?

Едвард навіть не повернув голови в його бік.

— Ні.

— Ви ігноруєте рекомендації департаменту.

— Я ігнорую спробу втручання в справи мого роду.

Спокійно. Рівно.

І від цього ще страшніше.

Напруга в залі повільно наростала.

Але ніхто не наважувався перейти межу відкритого конфлікту.

Бо сьогодні церемонія проходила за старими магічними законами.

А їх порушення означало б прямий виклик роду д’Аркейн.

На це не готовий був навіть королівський департамент.

Коли почався сам ритуал, у залі стало абсолютно тихо.

У центрі підлоги повільно спалахнуло стародавнє коло роду д’Аркейн.

Срібно-чорні символи засвітилися м’яким світлом.

Магія старого роду прокидалась повільно. Важко. Наче жива істота.

Ректор стояв у центрі кола.

Поруч — Ада та Ельрін.

Навпроти — Дарен і Мірелла Вальдек.

Стародавня формула прозвучала низьким голосом Едварда д’Аркейна:

— Віднині кров, ім’я та магія роду Вальдек входять під захист і владу дому д’Аркейн.

Символи на підлозі спалахнули яскравіше.

Ада відчула, як магія проходить крізь усе тіло.

Глибока. Давня. Майже безмежна.

Поруч Ельрін різко затримав подих — він теж це відчув.

І саме в цей момент один із королівських магів усе ж спробував втрутитись.

— Я протестую проти—

Договорити він не встиг.

Уся зала раптом здригнулась від хвилі сили.

Не агресивної.

Але настільки важкої, що повітря буквально стало густішим.

Ада повільно підняла голову.

І на мить її очі стали неприродно темними.

Лише на секунду.

Але цього вистачило.

Старі магічні символи на стінах спалахнули сріблом.

Наче сам маєток відреагував.

Попередив.

Ректор навіть не подивився на мага.

— Ще одне слово під час ритуалу — і я розціню це як напад на мій рід.

Абсолютна тиша.

Більше ніхто не намагався завадити.

Ритуал завершився успішно.

Символ роду д’Аркейн остаточно закріпився на документах, артефактах і магічних печатках.

Віднині молодша гілка Вальдек офіційно входила до роду д’Аркейн.

І хоч зовні все завершилось спокійно…

Усі в залі чудово розуміли одну річ.

Сьогодні д’Аркейни стали ще сильнішими.

А королівський департамент щойно програв дуже важливу партію.

Новина про таємне одруження Ади д’Аркейн та Ельріна Вальдек-д’Аркейн не вибухнула одразу.

Вона просочилась.

Повільно. Тихо. Через дрібні деталі, які ніхто не мав би помічати — але в академії завжди хтось помічає зайве.

Спочатку це були лише погляди.

Те, як вони стояли надто близько. Те, як Ельрін іноді автоматично йшов поруч із Адою, навіть коли це не було потрібно. Те, як вона більше не поправляла його формальності — і як він більше не використовував її титул.

Студенти це відчули раніше, ніж викладачі.

Потім з’явились чутки.

— Вони постійно разом. — Він тепер із роду д’Аркейн, ти чула? — Це ж неможливо, такі союзи не роблять без політики… — А ти бачив її руку? Там був слід печатки.

Останнє казали тихіше.

Наче боялись, що сама інформація може стати проблемою.

А коли підтвердження все ж просочилось, реакція академії розділилась.

Некроманти реагували найспокійніше.

— Логічно. Вона і так не виглядала як “звичайна студентка”.

Бойовики — з недовірою.

— Та це ж політичний шлюб, сто відсотків.

Юристи — з шоком і захватом одночасно.

— Він одружився в середині навчання і ще й у рід д’Аркейн… це прецедент.

Але справжній хаос почався не в академії.

А в місті.

Королівські маги отримали підтвердження останніми.

І їхня реакція була короткою: