10.Поламані плани та їх наслідки.

Маєток Вейрів того вечора був незвично тихим.

У високих вікнах великої зали тремтіло тепле золотаве світло, а на стінах мерехтіли світлі магічні руни — гордість роду Вейр. Їхня сім’я поколіннями славилась магією життя, цілительства й світла. Усі в родині народжувались із чистою світлою силою.

Усі.

Окрім Адалінди.

Навіть тепер її ім’я в домі вимовляли рідко.

Наче зайвий раз нагадувати про існування темного дару було поганою прикметою.

Глава роду сидів за столом і переглядав фінансові документи, коли до зали швидко увійшов слуга.

— Лист із Королівської Академії Магії, мілорде.

Чоловік невдоволено насупився.

— Академії?

Він узяв конверт із чорно-срібною печаткою й недбало відкрив його.

Та вже за кілька секунд його обличчя різко змінилось.

Світлі руни на стінах мигнули, реагуючи на сплеск емоцій господаря.

— Що сталося? — стривожено запитала дружина, підводячи очі від чашки чаю.

Глава роду повільно стиснув лист у руці.

— Адалінда вступила до академії.

У кімнаті запала тиша.

— Що?..

Мати зблідла.

— Це неможливо.

— Вочевидь, можливо, — холодно відповів чоловік.

Він різко підвівся з місця.

— Як вона взагалі дісталась столиці?!

У його голосі звучала не стільки тривога, скільки злість.

Ніби Адалінда не втекла з дому, а зрадила сам рід.

— Я ж казала, що не можна було залишати її без нагляду, — нервово сказала жінка. — Після останнього сплеску магії вона стала дивною.

Глава роду нічого не відповів.

Він знову перечитав лист.

І раптом завмер на останніх рядках.

Його обличчя стало ще похмурішим.

— Ні…

— Що ще?

Чоловік мовчки кинув лист на стіл перед дружиною.

Внизу документа стояла офіційна печатка академії та рядок, від якого у жінки похололи руки.

“Після підписання договору адепт переходить під повний магічний і юридичний захист Королівської Академії Магії.”

Мати повільно підняла очі.

— Вона підписала договір…

Глава роду стиснув щелепу.

Академічний контракт був одним із найстаріших законів королівства. Після вступу жоден родич не мав права змусити адепта повернутися додому, укласти шлюб чи впливати на його життя без добровільної згоди самого студента.

Навіть аристократичні роди не могли порушити цей закон.

Академія захищала своїх адептів жорстко.

Особливо обдарованих магів.

— Вона зробила це навмисно, — холодно промовив глава Вейрів.

— Барон Рейвен цього так не залишить.

Наче почувши її слова, двері зали відчинилися.

— Мілорде, прибув барон Рейвен.

У повітрі одразу стало важче дихати.

— Нехай зайде.

Барон увійшов упевненим кроком, але його задоволений вираз швидко зник, щойно він побачив напружені обличчя господарів.

— Щось сталося?

Глава роду мовчки простягнув йому лист.

Барон швидко пробігся очима по тексту.

І різко зблід.

— Вона вступила?!

— Як бачите.

— Ви казали, що дівчина під контролем!

— Була.

Барон із злістю зім’яв лист у руці.

— Ви розумієте, що тепер угода неможлива?!

— Академічний захист, — холодно сказав глава Вейрів. — Ми не можемо змусити її повернутись.

— Я не можу навіть офіційно оголосити про заручини без її згоди! — роздратовано кинув барон.

У кімнаті повисла важка тиша.

— Проклята некромантка… — зло прошипів він.

Мати Адалінди здригнулась.

Навіть тут це слово звучало майже як образа.

Некромантія.

Темна магія серед роду світлих магів.

Пляма на їхній репутації.

Глава роду повільно підійшов до вікна.

За склом ніч огортала маєток, а світлі магічні ліхтарі м’яко мерехтіли вздовж саду.

Колись він сподівався, що зможе приховати проблему.

Видати Адалінду заміж.

Позбутися темної магії в родині тихо й без скандалів.

Але тепер…

Тепер дівчина опинилася під захистом найсильнішої магічної установи королівства.

І вперше за довгі роки глава роду Вейр відчув дивне,

неприємне передчуття.

Наче їхня “проблемна донька” ще принесе їм чимало біди.