Частина 1

Катерина Собольських була звичайною дівчинкою восьми років ,якій довелося переїхати у новий дім. Їй набридло слухати крики матері-довготелесої білявки Єлизавети Собольських -з приводу того, що нікуди влаштувати кухонний комбайн.

- Куди ти дивився коли обирав цей будинок! Сюди ж не влазить жодне кухонне обладнання!

- Тут і так все є, на що знову тягнути весь старий непотріб,-заперечує тато, Дмитро Собольських. Його квадратна фігура затулила одне з вікон у кімнаті,він мав чорне волосся і сірі очі,які зараз сяяли від злості.

-І до того ж ти зі мною оглядала будинок!

Чоловік за мить стає посеред кімнати і дивиться на дружину з похмурим виглядом обличчя.

Катеринка ж побачивши його крадькома прослизає в іншу кімнату. Зараз почнеться чергова сварка ,через яку у дівчинки розболиться голова. Колись давно Катря мала мрію,щоб батьки перестали кричати один на одного,і краще потурбувалися про неї(чесно вона досі сподівається). Бувало розлючена мати забувала приготувати поїсти, а просити дівчинка страшилася. Тому в кращому випадку їй перепадала яєшня власного приготування з жовтком,що витік назовні. Тато ж виходив на перекур, потім запах тютюну надовго тримався за одяг, донька оминала його, бо від їдкого запаху виїдало очі, і будь-яке бажання вечірніх обіймів відпадало само собою. Отож краще роздивитися наявні тут кімнати, а саме простору вітальню з двома широкими вікнами і пару спален далі вузеньким коридором.

У вітальні вже наявні: різьблений журнальний столик і широкий диван вистланий оксамитовим покривалом,коло столика на підлозі стоять великі коробки з речима. Здебільшого там були велика колекція маминих порцелянових слонів і кришталева татова попільничка. Речі ж дівчинки були на горищі , її просторої кімнати. Тому дівчина не гаючи ані хвилини часу вибігла з вітальні, та перестрибуючи через сходинку піднялася до нової кімнати. Вона була захаращеною кількістю пакунків,які рівними баштами височили над ліжком,що у кутку кімнати якраз напроти круглого віконця звідки у кімнату просочувалося денне світло. Вже пообіді розклала дівчинка власні речі у платяну шафу,на протилежній стіні висіли дві полички, на які Катря розклала книжечки й плюшеві іграшки. Одна коробка лишилася стирчати, і вона була повна мотлоху від попередніх власників. Дівчинка за природою була дуже допитливою ,тому полізла до тієї коробки не задумуючись. Старі вицвілі фотографії, йо-йо без мотузки , боксерські рукавиці,вирізки з газет і лялька. Звичайна, не пластикова,вишита вручну, її великі блакитні очі дивилися в саму душу. Визерунок на фіолетовому платті складався у вишукані квіти здебільшого троянди,її русяве волосся з кінського хвоста зібране у дві коси,як у Катрусі. Губи та рум'янець ляльки вишитий товстою червоною ниткою.

- Я тебе назву Емілі Роуз-оголошує дівчинка після ретельного розгляду нової іграшки. За дверима все ще лунав гамір,тому Катря вирішила пограти зі своїми іграшками. Вона взяла плюшевого ведмедика і лева для вистави.

- О,ні хто мене врятує цей лев розірве мене на шматки!-кричить тоненьким голосочком Катря.

- Не бійся Емілі ,я врятую тебе!

Дівчинка впустила ляльку, і та покотилася вперед під ліжко.

- Гей ,ти куди?!

- Хочеш покажу щось цікаве ?- допитується дзвінкий голос,який не належав Катрусі.

- Що? Мені?

- Спустимося вниз до підвалу? Там живуть мої друзі запевняю буде весело.-захихотів голос.

- Але в підвалах темно й волого- каже дівчинка,вона полізла під ліжко,але не знайшла там ляльки. Натомість варто було їй підняти голову , як вона побачила ляльку, що сидить на покривалі,втупивши блакитні очі прямо в Катрусині. Мала відповзла назад і всілася на колінця.

-Ходімо на хвилинку чи ти хочеш і далі чути як батьки сваряться?- допитується Емілі, її червоні губи розтягуються у ненормально широкій посмішці.

Дівчинка качає головою:

- Ні , я не хочу,щоб вони сварилися.

- Тоді пішли зі мною.

- Гаразд-киває Катря і бере на руки живу ляльку. Вони разом тишком-нишком спускаються униз по скрипучих дошках старезних сходів. Вимикач не працював, тому більшу частину шляху вони йшли навпомацки, лише дивом Катрі вдалося надибати кишеньковий ліхтарик з надтріснутим склом,він раз по раз вимикався залишаючи дівчинку в цілковитій темряві.

- Мені тут не подобається,я повертаюся-каже дівчинка похнюпившись.

Аж тут з дальніх кутів почулося пищання, і довжелезні тіні вишикувалися рядком у тьмяному світлі ліхтаря. 

- Так-так повеселімося!- пищать тоненькі голоси.

- Подивись на мене !-наказує високий голос Емілі,вона неприродньою силою рук повертає голову дівчинки до себе,її широкі очі от-от виллють прокляту душу у маленьке тіло беззахисної дівчинки, що заклякла від жаху й навіть не могла кричати. Двері зверху з лязготом закрилися - шляху для відступу немає. А Катруся в небутті пропадає,поки злий дух у тілі дівчинки батьків її безжалісно вбиває. Він облив тата з каністри бензином й підпалив знайденим на кухні сірником. Матері ж прищепив пальці цвяхами й вдаряв безліч разів пательнею по макітрі. Наступного ранку сусіди викликали поліцію ;при огляді будинку були знайдені понівечені , обглодані тіла у підвалі,стару ляльку, чорні та буро-червоні сліди,які ведуть в нікуди. Дочка Собольських зникла.