Глава 9.

Глава 9.

Після запеклої суперечки, здебільшого через упертість Стіга, було вирішено, що на вилазку до Теплого озера вирушать Роен і Альдо. Після бенкету Стіг був сам не свій і дратувався з будь-якого приводу. Тільки втручання Ліари дозволило вгамувати опришкуватого гнома і переконати його, що так буде краще для всіх. 

Наступного дня ватага, що складалася з півдюжини ловчих, десятка мисливців, Роена й Альдо вирушила поповнювати міські запаси. 

Загін мисливців очолював сивий жилавий єгер на ім'я Боб. Вони з Альдо швидко знайшли спільну мову і всю дорогу базікали про вистежування здобичі, заманювання, пастки та інші тонкощі звіриного лову. Потім старий єгер і гном почали травити мисливські байки, раз у раз вибухаючи гучним реготом, чим вбирали на себе роздратовані погляди бритоголових ловчих. 

Роен, намагаючись не привертати до себе зайвої уваги, тримався трохи віддалік. Він усіляко прагнув позбутися тяжких помислів, навіяних жорстокою виставою на бенкеті лорда. Ніби мана, знову і знову, перед очима Роена поставав сповнений благанням погляд білого велетня, а в голові бриніло приголомшливе верещання переляканих малюків.

- Роене, Боб каже що Тепле озеро має скоро замерзнути. Йдуть сильні морози. - голос Альдо повернув Роена в реальність. 

- Це добре. Швидше заберемося звідси. - байдуже промовив Роен. 

- З тобою все гаразд? - поцікавився Альдо. 

- Так. - коротко кивнув Роен, щільніше закутуючись у плащ.

До вечора другого дня переходу ватага дісталася густого лісу, який, за словами Боба, аж кишів дичиною, але лишень для тих, хто «кріпко петрає в шуканині». При цих словах єгер єхидно зирнув на Альдо, який притьмом завідомив, що він «петрає кріпше за якихсь-там дідуганів» і може на спір набити повен віз животини. Боб і мисливці дружно розреготалися, залишивши роз’ятреного гнома струшувати повітря погрозами переловити всіх копитних в околицях та приректи «засранців, що насмілися сумніватися», на голодну смерть. 

Ще до настання темряви під високим, скелястим щовбом був розбитий невеликий табір, розділений на дві окремі частини.

Роен і Альдо розмістилися з мисливцями, оскільки ловчі всіляко відмежовувалися, демонструючи своє зверхнє ставлення до решти ватажних.

Серед ловчих не було чітко встановленої ієрархії, проте негласним отаманом був похмурий довгаль на ім'я Аксель. Саме він тримався найбільш пихато і за будь-якої нагоди прагнув підкреслити свою вищість. 

Проходячи повз ледь розжевріле багаття мисливців, Аксель ніби ненавмисно засипав його, підбивши чоботом замет снігу. Ловчий спокійно пішов далі, навіть не повернувши голови. 

-  Індик набундючений. - муркнув собі під носа Боб. - Геть знахабнів.

- Не ладнаєте? - поцікавився Роен. 

- Та хто ж із цими душогубцями поладнає. - Боб з огидою сплюнув. 

- На бенкеті здалося, що вони усім любі. - заперечив Альдо. 

- Ми, прості люди, по бенкетах не швендяємо. Там тільки шлапакам та п’янюгам місце. - докірливо сказав Боб. - Вони за пінту елю хоч чортам Многая літа заспівають. 

- Я був на бенкеті. Тож виходить, я шлапак та п’янюга? - Альдо ображено погледів на єгеря. 

- Все збігається. - усміхнувся Роен, підіпхнувши гнома ліктем. 

- Ти теж там був. - пирхнув Альдо. 

- Ви люди нові. Звідкіля вам знати місцеві звичаї? От коли вдруге підеш, тоді не відкараскаєшся. - підморгнув гномові Боб. 

З лісу пролунало протягле вовче завивання. Єгер завмер, потім неспішно потягнувся за величезним мисливським ножем. Старий обережно провів пальцем по лезу, витягнув з кишені камінь і почав розмірено нагострювати тесак. 

- Розплодилося цих тварюк. Усю дичину попереводять. - сердито похитав головою Боб. - Раніше халори їх відстрашували, а зараз, мабуть, нікого не бояться… 

- Бобе, далеко звідсіля Тепле озеро? - перервавши бурмотіння єгеря, запитав Роен. - Хочу глянути. 

- Недалеко. Вранці перша виправа із вилову буде - підсобите, а потім ступайте на озеро. Якщо опівдні вирушите, то ще засвітла повернетеся. - відповів Боб.

- А ми тут узагалі надовго застрягли? - Альдо спідлоба подивився на єгеря, все ще кривдуючись за «шлапака і п’янюгу». 

- Овва ти прудкий! Заледве приїхав і вже драпати намилився? А хто ж мені віз худоби наб'є? - покепкував Боб, але, побачивши ображений погляд гнома, доброзичливо усміхнувся. - Якщо все піде, як годиться, нам на кілька днів роботи. Мені самому не до вподоби тут гузно відморожувати. 

… Вранці ватага вирушила на полювання. Чи то мисливці чудово зналися на справі, чи то дичини було дійсно багато, проте вже до опівдня запаси провізії Валетт-Данора суттєво поповнилися. 

Після першої виправи Роен і Альдо вирушили на Тепле озеро, знайти яке, дотримуючись докладних вказівок старого єгеря, не склало значних труднощів.  Найбільшою неприємністю шляхом до місця призначення виявилася закрижаніла стежка, на деяких ділянках якої довелося робити насічки, щоб не спорснути в прірву.

Тепле озеро простерлося по дну глибокої ущелини. Затиснуте між двома стрімкими схилами, воно витягувалося в довгу протоку, що зникала в густому туманному серпанку. Майже вся поверхня озера була вкрита запорошеною снігом кригою і тільки в самому його центрі чорніли темні брижі води.