Глава 7 Логан

Дивлюся в оці сірі очі, які так і світяться перемогою. Ну гаразд! Подивимося, що ти скажеш на таке…

Кидаю групу й повертаюся до квартири Джулії. По дорозі прикупляю коробку цукерок і дарую своїй вісімдесятирічній шанувальниці. Вона захоплено оглядає цукерки.

– Дякую, любий! Ти розчулив мене до сліз, – говорить жінка. – От що значить справжній чоловік! Джулії так з тобою пощастило…

– Це так! – усміхаюся. – До речі, ви не порадите мені гарну прибиральницю? Хочу, щоб до повернення дружини з роботи – в домі був ідеальний порядок. Я готовий заплатити за послуги. Головне, щоб швидко, якісно та професійно.

– А в мене є одна така людина, – усміхається старенька, відкладаючи коробку вбік. – Зараз зателефоную та запитаю.

І поки вона домовляється з невідомою жіночкою, терпляче очікую відповіді. Озираюся навкруги. Все у світлих тонах і потопає в зелені. Квіти на грядках та у вазонах. Неподалік журчить невеличкий фонтанчик. А біля однієї зі стін увагу привертає велетенський акваріум, де плавають якісь екзотичні риби. Цікаво, а піраньї тут є? 

– Ти бачив, яка злива була сьогодні? – запитує жінка, перериваючи мої роздуми. – Скільки років, а ніяк не звикну до цього клімату. То дощ, то неймовірна спека.

– Бачив. Навіть потрапив під дощ… То що там ваша прибиральниця відповіла?

– Так вона вже йде сюди! – усміхається бабця, виблискуючи вставними зубами.

– Дякую! – нахиляюся до віконечка. – Ви мене врятували…

– Так хороших хлопчиків потрібно рятувати, – фиркає старенька. – Щоб не задирали носа, думаючи, що вони центри Всесвіту!

Хмикаю на її репліку. Ну й бабця! Це ж треба таке сказонути?

– Точно! Прямо в яблучко! – кидаю на ходу, перестрибуючи через декілька сходинок.

Поки прибиральниця доводить кухню Джул до божого вигляду, розкладаю власні речі на її ліжку. Розрахувавшись з жінкою, випроваджую її за двері та прямую до ванної. Поки приймаю душ і голюся, повертається Джулія.

Чую брязкіт посуду та якісь жіночі голоси. Виходжу в одному рушникові навколо талії на кухню. І ледь не скрикую від несподіванки. За столом сидять троє дівчат. Вони ошелешено повідкривали ротики, розглядаючи мій оголений торс.

– Привіт, дами! – швидко оговтуюся, пройшовши до холодильника. – Як справи?

– Овва, Джул! – прикриває рота рукою одна з них. – Ти не говорила, що…

– Ти нормальний? – сичить Джулія, провівши мене примруженим поглядом. – Взагалі-то, тут мої подруги…

– І що? – дістаю сік і п’ю прямо з пакета.

– А ти ходиш майже голим перед ними…

– Я в себе вдома. Хіба ні? – повертаюся до неї обличчям, спокійно ставлячи сік на холодильник і демонстративно закриваючи дверцята. – Вибач, ти не попереджала, що у нас будуть гості. А то б я вдягнувся, як належить…

– Сік в холодильник поверни, – ричить вона.

– Тут три такі красуні, – усміхаюся, підморгуючи дівчатам. – Хіба не буде кому сік до холодильника покласти? Та може когось із них ти б пригостила соком? Люба, поводься, як привітна господиня!

Бачу, як сірі очі Джул, затягуються, як перед дощем, хіба що блискавиці не метають.

– Ти кудись там збирався? – фиркає вона. – Я думала ти вже пішов…

– Так чекав, коли допоможеш мені..

– Що зроблю? – аж нетямиться Джулія.

А подруги зацікавлено поглядають на нас. Точніше сказати, розглядають мій торс. І Джул, схоже, помічає це, оскільки зривається зі стільця і виштовхує мене з кухні.

– Ти взагалі розуму позбувся? Ти совість маєш? – шипить вона. – Ви зі своєю пришелепуватою матусею вирішили не просто зруйнувати моє життя, а закатати його в асфальт?

– І чого ти гніваєшся? Через те, що я показав оголений торс твоїм подружкам?! – дарую чергову посмішку, щоб роздратувати її ще більше. – Як тільки ти підпишеш папери, ноги моєї у твоїй квартирі та у твоєму житті не буде. Вибір за тобою, кохана!

Вона складає руки на грудях і дивиться вбік, певно, збираючись з думками.

– Ви вдвох зруйнували моє життя, – говорить вона спокійно. – І ти вважаєш, що я так просто здамся? Подарую тобі таку омріяну свободу?

Вона ступає крок до мене, тицьнувши вказівним пальцем у груди.

– Губу закатай! – фиркає. – І забудь! Те, до чого я так довго йшла, в одну мить перетворилося на попіл. Хочеш сімейного життя? Тоді тримайтеся, ваша величносте! Бо відсьогодні, я влаштую тобі таке життя!

А потім розвертається і йде.

– Люба, а ти не порадиш, яку краще сорочку одягти на побачення з Міллі? – кидаю в спину.

І це стає останньою краплею. Вона хапає щось в руки й жбурляє в мене. Ледве встигаю ухилитися, як мимо мене пролітає баночка крему й падає за ліжко. Дивлюся на мою розлючену «дружиноньку» й рукою наказую їй вийти. Джул закачує очі й швидко зникає за дверима. 

Швидко одягаюся й виходжу зі спальні. Дівчата п’ють каву з тортом за кухонним столом. Вони кидають на мене зацікавлені погляди. Лише Джулія навіть не дивиться в мою сторону. Тому підходжу, обіймаю за шию і ніжно цілую в щоку.

– Я недовго, кохана! – шепочу у волосся. – Дочекайся мене!

– Зникни вже нарешті, – сердиться вона.

– Хіба тобі не цікаво, як я вмовлятиму Міллі не писати на тебе скаргу? – запитую здивовано, начепивши на обличчя іронічну маску. – Думаю, твої подруги не в курсі, що ти відправляєш свого законного чоловіка на побачення з іншою через те, щоб вона не поскаржилася на тебе керівництву?

Джул голосно видихає повітря, а потім стискає руками скроні. А я підморгую ошелешеним дівчатам і покидаю квартиру Джулії.

Рудоволоса Міллі сьогодні перевершила всі сподівання будь-якого чоловіка. На ній доволі коротка рожева сукня з глибоким декольте, з якого випирають всі принади. І чого жінки завжди думають, що чоловікам подобається, коли їх звабливі форми ледве не вивалюються з одягу? Ось і зараз дивлюся на цю мрію пластичного хірурга й розумію, що вона мене не спокушає. Навіть, не хочеться уявляти, що під її сукнею. Цікаво, чому? З якого це часу мене перестали цікавити такі рудоволосі звабниці?