У різних світах опинились вони...
Отримати від батька бажану волю
Так сильно мріють прокляті сини..
Чи буде прихильною до них їх доля?
Ослухались Творця, не схотіли коритись..
То кожен персональне пекло пройде..
Чи краще синам навіки просто змиритись?
Ні, з шляху свого обраного ніхто не зійде...
Автор Жанна Кулініч
В житті я люблю лише одне.
Секс.
Більше мене нічого не цікавить в жінках. І знаєте чому? Бо мені подобається полювання. Подобається дивитися, як вони відмовляються в надії на те, що я прикладу максимум зусиль, щоб завоювати їх. Та вони не враховують одну особливість. Отримавши своє, я підтягую штани і зникаю з їх радарів назавжди. Матір часто називає мене копією батька, якого я в житті не бачив. Та мені плювати. А хіба жінки не цього хочуть? Хіба їм не подобається відмінний секс?
Поряд відсапується гарненька білявка.
– Це був найкращий в моєму житті секс, Логане! – шепоче вона, прагнучи відсапатися.
– Завжди, будь ласка! – вибираюся з ліжка.
– Ось, - вона протягує мені папірця.
Дідько! Номер телефону. Хай би їй грець! Вона справді думає, що я зателефоную? Справді сподівається на це? Стримуюся, щоб не розсміятися їй прямо в обличчя.
– Не думаю…
– Любий, я розумію, що тобі не потрібні стосунки, - надуває вона губки. – Мені теж!
Ага! Яка наївна дівчинка! Вважає, що одна ніч змінить весь мій світогляд? І це вона не для продовження наших стосунків свій номер мені прагнеш всучити?
– Слухай, - натягую сорочку, - тобі краще вдягтися. Ти ж не хочеш, щоб тебе оголеною виставила за двері моя матір? Скажу тобі по секрету. Вона може.
– Жартуєш? – дівчина округлює блакитні очі.
– Невже схожий на клоуна? – фиркаю, застібаючи манжети сорочки. – Думаю, тобі краще якомога швидше забратися з її будинку.
– Козел, - вона оголеною вискакує з ліжка. – Ти привів мене в будинок власної матері? І де твої манери?
– А хіба це не ти щойно сказала, що з цим козлом у тебе був найкращий у житті секс? – натягую штани, спостерігаючи, як вона вдягає спідню білизну.
– Секс був неймовірний! – погоджується вона, окинувши мене розлюченим поглядом. – І я б залюбки повторила це знову. Та не хочу! І знаєш чому?
– Бо в школі навчили через козлів перестрибувати? – запитую перше, що спало на думку.
Дівчина заливається фарбою. А потім окидає мене вбивчим поглядом.
– Бо такі, як ти, не варті уваги жінок, - вибавляє вона. – Ти ж нещасний! Мені тебе шкода!
– Невже? Це вже щось новеньке, - регочу. – Так мене ще не вмовляли. Ти оригінальна, люба! Мої оплески!
– Пішов ти, придурок!
– Я б пішов, - хмикаю. – Та за правилами гостинного господаря – маю провести даму до дверей!
Вона мовчить, лише роздратовано обсмикує вечірню сукню.
Якби я лише знав, що очікує на мене після цього, то краще б поніжився ще в обіймах цієї доступної дівиці. Мене звуть Логан Сінклер! І я один з проклятих синів, ім’я якому Вітряний! І ця історія - початок мого кінця!