Розділ 15. "Бібліотечний архів"

Лютий.
Я йшов з Таргом вулицею, і на нас дивились — всі! Незнаю як Тарг буде жити тут і на далі, бо я ж не планую затриматись на довго, навідмінну від нього.

— Ти впевнений, що мене ніхто не зупинить і це розумно йти серед білого дня в бібліотечний архів Зори? — бо мені б було краще зробити це непомітно вночі, а не влаштовувати публічний цирк.

А ще я переглядав правила які мені після бою за владика вручив, і там чітко пише що за напад на вана рік в'язниці та публічне покарання, і навіть летальний опис яке.. Сподіваюся про мою вчорашню зустріч з трьома людини владики ніхто не дізнається... Або хай дізнаються коли я повернусь в імперію!

— Ти чесно переміг в бою, тому один з нас, і з тими ж правами, а кожен Ван може піти в архів щоб прочитати історію міста! — говорив Тарг і продовжував йти до невисокої будівлі на центральній вулиці.

І тут я побачив їх — вовків, великих білих і приручених, які мирно йшли поряд господарів, й не намагались їх зжерти! Далі відкрились центральні ворота, білі і з ледь рожевим відблиском. Так так, це цікаво! Чому ворота зроблені з Меркурію? Звісно не з чистого...

Та це таке, мене заворожувала інша картина, як вани, одягнені у білі, довгі шкіри сідали верхи на вовків і вони слухняно один за одним виходили із своїми вершниками за ворота. Які одразу за ними зачинили...

— Тарг! А як вани приручають вовків? — не тільки цікава, а ще необхідна інформація, бо мені б теж здався такий слухняний вовк, який би допоміг перетнути пустелю і добратись до імперії...

— Все дуже просто Кас...

— Не називай мене так! — проричав я, бо цей малий мене дістав і неймовірно дратував, своєю манерою спілкування, — Для тебе я Лютий! Зрозумів! 

— Все дуже просто Лютий! — Тарг зробив наголос на останньому слові і продовжив, — Вовки живуть стаями, а у кожної стає є вожак, альфа! Убивши альфу стаї у чесному бої, стаєш їхнім альфою! 

— Тобто, ти хочеш сказати, що це одна стая вовків, альфу якого вбили? 

— Так, це одна стая!

Впевнений, що цей хтось, хто вбив альфу — владика!

Та зараз потрібно думати про інше, наприклад про те, чому на малюнку Тарга роблю я? І що то за провалля і жовті п'ятна!

Біля дверей охорони не було, тому ми вільно пройшли в середину приміщення, заваленого книгами й сірими, пожовклими листками, що складені один на дні й і перев'язані тонкою мотузкою.

Працівник побачивши мене зробив крок назад — боїться! Та Тарг став перед мною і почав швидко говорити.

— Пане Гарсе, чи можна мені і моєму другу глянути на будову планет ... У нас виник невеликий спір, тому хочемо його розв'язати! — друг? Щось Тарг перегинах палку!

Та я проти волі мило посміхнувся, думав я. А пан Гарс відстриьнув ще на крок від мене.

— Тарг, а твій батько з матір'ю, знають хто твій "друг"!? — починається, сході речі, я чув і в імперії. Особливо мене не любили батьки моїх подружок.

— Звісно не знають! 

На цю відповідь пан Гарс ще більше скривив своє бліде й не молоде обличчя, та все ж таки, пішов шукати потрібну нам інформацію. Повернувся він через кілька хвилин з книгами і стопками перев'язаних мотузкою листків, вручив Таргові. Якого зовсім не турбувала Лана ситуація, як і мене. Мене впринципі нічого, ніколи не турбує.

Присіли за дерев'яний стіл в кутку приміщення й почали робити те, що я так не люблю... І так, з чого мені почати? Мабуть з початку... З визначення що таке планета!
Планета (в перекладі зі стародавньої мови — той, що блукає) — кулясте не самосвітне тіло, що обертається навколо Сонця чи іншої зірки. Орбіта цього обертання дуже близька до еліпсу. За найсучаснішим означенням, планетою сонячної системи вважають астрономічний об'єкт, що обертається навколо Сонця, має достатню масу для того, щоб під дією власної гравітації набути кулястої форми та має «вичищену околицю», тобто, домінує на своїй орбіті. Ті астрономічні об'єкти, що відповідають двом першим умовам, але не відповідають третій, називають карликовими планетами.

Планети, що перебувають поза межами Сонячної системи, називають екзопланетами. Планети обертаються навколо зірок і видимі завдяки їх освітленню випромінюванням зірок. 
Планети Сонячної системи поділяють на дві групи — планети земної групи та планети-гіганти. Для планет земної групи характерна більша середня густина. Можна припустити, що Меркурій, густина якого більша порівняно з іншими планетами, має щільне залізне ядро, у якому міститься близько 60 % маси планети; Венера, за масою та густиною подібна до Землі, має у своєму центрі ядро, багатше на залізо, ніж земне, а густина силікатів у її оболонці дещо більша, ніж у оболонці Землі; Земля має складну структурну оболонку (мантію), що сягає глибини 2900 км, а нижче розташовано ядро, очевидно металеве (залізне), на межі з мантією — рідке, а в центрі — тверде; у Марса, який має порівняно малу густину, якщо і є залізне ядро, то воно невелике (не більше ніж 30 % радіуса), а густина силікатних порід його оболонки дещо більша, ніж у Землі.

У планет-гігантів дуже низька середня густина, їх атмосфери складаються переважно з водню та гелію.

Їх речовина, подібна до сонячної. Існує гіпотеза, що Юпітер має рідке металеве ядро, оскільки його магнітне поле значно потужніше, ніж у Землі. Подібну з Юпітером структуру має Сатурн. Щільніші Уран і Нептун, вочевидь, мають ядро із суміші води, аміаку й метану в рідкій або твердій фазі, оточене масивною водневогелієвою атмосферою, на яку припадає, однак, лише близько 10 % маси.

Прочитавши це все, я толком нічого не зрозумів, та точно зрозумів, що тут, відповіді на запитання не знайду.

Пройшла година, й ми мовчки читали, розглядали й думали.

— Ну що переконався, що на малюнках реальні планети? — порушив тишу Тарг.

Так, тільки це не спрощувало задачу, а навпаки, ще більше заплутувало. Бо розібратись навіщо п'ятилітній Тарг це малював, з якою метою, ми не змогли, а ще не зрозуміло, звідки він міг знати про моє прибуття до Зори.