Розділ 12. "Меркурій"

Кастіан Лютий мене дратував, просто безмежно! Він нахаба, яких ще пошукати треба й не факт що знайдеться....

А ще він імперієць! І як він там казав, володар кубку меча?

— Спочатку у Всесвіті існувало лише три елементи: водень, гелій та літій. Всі інші відомі нам елементи – результати космічних процесів! — почала переповідати здалеку, —Також встановлено той факт, що практично все золото (і інші важкі елементи) на Срібній планеті, тобто, на якій ми зараз знаходимось — космічного походження. Срібло, виявляється, потрапило до нас в результаті астероїдного бомбардування, яке сталася у далекі часи після застигання кори нашої планети.
Практично всі важкі метали "потонули" в мантії Землі на ранньому етапі формування нашої планети, саме вони утворили тверде металеве ядро в центрі Землі.

— Це я знаю! — а до чого тут ось цей шмат, замерзлої ртуті! — і шкідливої, токсичної! Хотіла додати, що голими руками краще не торкатися, та...

Навряд Кастіану Лютому, який здолав владику, якого усі вани вважали непереможним, можна налякати невеликою кількістю замерзлого меркурію, розказавши як він у чистому вигляді впливає на організм людини... Чижунцю, в якого шкіра сама регенерує, відтворює власні клітини з лічені хвилини... Ось це справді вражало і лякало водночас мене на даний час, навіть більше ніж знахідка, неймовірно рідкісного у цілому всесвіті Меркурію.

— Ртуть є відносно поганим провідником тепла. Це м’який електричний провідник. Точка замерзання (-38.8 градусів за Цельсієм) і температуру кипіння (356 градусів за Цельсієм) ртуті ближче один до одного, ніж для будь-яких інших металів.
Незважаючи на це, ртуть, як правило, має стан +1 або +2 окислення, іноді вона має стан окислення +4.
Як і благородні гази, ртуть утворює відносно слабкі хімічні зв’язки з іншими елементами. Він утворює амальгами з усіма іншими металами, крім заліза. Це робить залізо хорошим вибором, щоб зробити контейнери для зберігання і транспортування ртуті.
На даній Срібній планеті Меркурій офіційно відсутній та...
Як ти бачиш це не так, і... — я показала рукою на метал.

— Як ти бачиш, Меркурій, що лежить на столі, відрізняється від відомих всесвіту зразків.

Це дивовижно! Справді! Досі повірити в це не можу, та потрібно ще остаточно переконатись...

— Піднімись з мого крісла! — роздратовано сказала Лютому.
Чоловіку, що нахабно сидить, коли жінка стоїть! Що за манери?

— Ти поцупила Меркурій у владики?

— Що за дикі припущення? Звісно ні! — ось так взяла і призналась. Не дочекається!

— Так! По іншому, ти б не кралась у власній оселі, посеред ночі, як злодій! І не терпіла б моє вторгнення, і не велась на мої невинні погрози! — які ми розумні? Аж гидко! Дратує!

Звідки він тільки взявся на мою голову?
Кастіан піднявся з мого крісла...

— Присідай! — довго не чекала, присіла, глянула на краплину Меркурію і взялась за роботу.

Для початку мені потрібно зробити металеву коротку, для зберігання. Я ж на відмінну від чужинця — людина й надприродними здібностями не володію. Єдиною моєю зброєю є знання у технологіях, тому я з легкістю можу змайструвати відносно не складні прилади. 

— А вам обов'язково дивитися? Може підете своєю дорогою!? — подивилась у чорні очі Лютого.

Такі страшні... Щось з цим чоловіком явно не так!

— Ти що? Мені ж тільки цікаво стало! І йти мені відверто нікуди! Ти моя єдина знайома, не рахуючи владики, та як ти помітила, ми не поладили!

— А що в імперії є люди, що з вами ладять? Щось сумніваюсь у цьому!

Далі ми мовчали, Кастіан не відповів на мій останній жарт, а присів просто на дерев'яну підлогу і мовчав, й зосереджено про щось думав...

А я зосереджено працювала над металевою коробкою для Меркурію. Нагріла метал спеціальною лампою і далі акуратно згинала краї, які теж нагрівала, щоб краще "склеїлись".

І здається заснула коли уже доробила все, всього на кілька хвилин. Та цього вистачило, щоб Кастіан Лютий непомітно для мене — зник.

Що на краще, бо мені не хочеться пояснювати Річарду, що він тут робить, як і я, замість того, щоб спати в домі... 

Добравшись до ліжка, я впала на нього і миттєво заснула... Та, на жаль, не надовго у мою свідомість увірвались спогади, звісно ж не мої! І уявлення не маю чиї, та це не важливо...

"Природній ландшафт вражав, надавав неймовірний політ фантазії... Колір неба не голубий, а світло оранжевий, трави, дерев не має, й жодної зелені — взагалі. Тільки застигла коричнева порода, перемішана із гар'ю. І величезними кістками, тварюк, які були, мабуть, гігантами, їхні решти повсюди.

Та люди що безупинно рили землю, цього не бачили, вони шукали щось, копали, без передишки працювали.
Людей було багато, вони наче раби, бо над ними стояли наглядачі, й жорстоко били батогами хто відволікався від роботи.

Та за мить все змінилось, робота зупинилась, всі завмерли й дивились в сторону чоловіка, який просто спустився з неба.

Як? Навіть думати не хочу. Коли він наблизився, то його риси видались мені знайомими, він був схожим до — Гранда Овервуда, ті ж очі, вилиці, вволосся. Він щось голосно кричав наглядачам, незрозумілою мовою. А потім розсердився і земля почала тремтіти, люди злякались й почали розбігатись хто куди... Та це не врятувало їх, тому що, земля провалювалось під їхніми ногами й вони падали у глибоке провалля...

Та високого чоловіка це мало хвилювало. Він почекав коли земля припинить свій бунт, а тобі підійшов до краю найглибшого провалля і вдивлявся в нього..."

— Яно, прокидайся! Бо знову проспиш сніданок, а ще потрібно кроликів годувати! — Зінаї вирвала мене зі сновидіння і я так і не побачила на що дивиться той чоловік, який схожий на владику Зори.

Піднялась з ліжка, й наче не відпочивала, бо така втомлена, що жах...