Розділ 11. Лютий.

Я оглядав стіл, де був саморобний мікроскоп, навіщо він дівчині?

І взагалі, ситуація ставала комічною! Вона ван, стовідсотковий, та поводила себе як імперійка... Як таке може бути?

Нюхом чую, що щось тут не так... Та допитувати дівчину, чи застосовувати до неї силу я не буду, не можу. Вона викликає у мене симпатію, хоч зовсім не мій тип жінок. Вона не довгонога загоріла брюнетка. А бліда поганка, з платиновим волоссям, білосніжною шкірою і світло-, дуже світло-голубими очима... Дуже не звичними...

— Як тебе звати?

— Яна!

— Скільки тобі років? — виглядала вона молодо, що не дивно у таких умовах, мороз не так знищує шкіру як палюче сонце...

— Двадцять два!

— Як звати другого владику Зорі? — запитав, а сам уявлення не маю...

— Гранд Овервуд! — відповіла вона, а я не зрозумів як таке може бути!

— Бачу, що ви самі не знаєте? То чому мене запитуєте і для чого цей допит?

— А першого владику Зорі як звали? — самому цікаво? Бо жити п'ятсот років, це занадто багато?

— Гранд Овервуд! У Зорі було 6 владик кожного називали Грандом Овервудом! — що за дивний звичай, можна було б хоч додавати цифру до імені.

— Чому так? — сподіваюся, пояснення цьому факту буде зрозумілим...

— Не знаю, владика, на жаль мені не пояснив! — Яна, ім'я йшло дівчині. Та іронія ні...

— Що у тебе в кишені? І чому ти не спиш, як твоя сім'я?

Так, запитань багато... Та мені ця ситуація починала подобатись, ставало неймовірно цікаво, й приправлено ноткою еротики... Тому я мов хижак відстежував кожну емоцію дівчини на її блідому обличчі. Страх, який вона відчувала при натяку, що її сім'я дізнається, що вона не у ліжку, а в халупі з курми та кролями, що має таємну комірчину з дослідницьким обладнанням, яке було досить непогане, особливо враховуючи що вона це сама зробила, з підручних засобів. Звісно, було дивним, що дівчина, яка не була в імперії, могла знати, як робити обладнання для досліджень!

Моя кров закипала від цікавості і я, як ніколи, хотів добратись до істини!

— Ну-бо... Що у тебе в кишені? — вона зробила крок назад, та я піднявся й перегородив собою вихід. - Я точно не той, від кого можливо втекти.

— З чого ви це взяли?..

— Я Кастіан Лютий, перший слідопит імперії! Я просканував тебе, ще коли ти тільки з будинку вийшла. І у правій кишені, у тебе знаходиться щось, що я не зміг ідентифікувати!

Не став чекати поки вона сама дістане. Тому швидко просунув руку у внутрішню кишеню шкури вовка. Дівчина намагалась мене відштовхнути, й навіть поцарапала руку. Та мені її котячі спроби завадити шкоди, як цікава гра, не більше.

Відпустив дівчину й знову присів на крісло, що не внушало довіри. Розгорнув папір і побачив шмат металу, велику застиглу, срібну краплину.

Ніколи не любив хімії, вона мені нахрін не була потрібна, бо моя внутрішня енергія дозволяла мені не знати нудних тонкощів науки. Та єдине, що я зрозумів, що це той самий метал, який я бачив в маєтку владики. Двері були зроблені з цього металу, які його зброя, і щось мені підказувало, що його сила, існує завдяки цьому металу...

— Що це за метал! — Яна була злою на мене й не боялась це показувати. Вона точно не мила, домашня кицька, а тигриця...

— Здивована, що ви не знаєте! Ви ж з імперії! Й бачили більше мого, дівчини, яка ніколи не покидала кордонів, міста в сніговій пустелі!

— Досить іронії, відповідай на запитання! — дівчина невдоволено фиркнула та таки відповіла.

— Це Меркурій! Атомна вага: 200,592. Класифікація: перехід метал або постперехідні метали. Стан речовини: рідина. Ім’я Походження: Символ Hg походить від імені ртуть, що означає «вода-срібло». Назва ртуть походить від бога Меркурія.
Ртуть є єдиним металом, який знаходиться в рідкому стані при нормальній температурі й тиску. Тільки не кажіть, що нічого не тямите у цьому. Бо тоді моя розповідь буде марною!

— А ти почни з початку!