Лютий.
Сутінки настали та поселення на горизонті не з'явилось, хоч я йшов чітко дотримуючись координат, які мені дала магічна мапа. І це зовсім не надавало ентузіазму, бо в ночі, температура опускається до мінус семидесяти градусів, і навіть магічний захист, мене не врятує...
Подумав про Реяну, як вона може добратися до Зори, якщо я, мисливець, слідопит, з магічними силами, фізичними даними, які натренував роками праці(мабуть), з людьми(яких втратив). Й не можу знайти міста... Правильно — ніяк! Скоріш за все, вона стала обідом для вовків, або в кращому випадку замерзла.
Подумав, про парадокс ситуації... Я ж сам, особисто допоміг їй втекти із Базиліки... Через хвилинний порив. Ще ні разу в житті я не хотів нікому допомогти просто так. А тут незнайомка, яка мене зачепила — не зрозуміло чим, чимось внутрішнім...
Та блондинка Калі, сестра Реяни не хотіла в це вірити, й ніякі мої розумні доводи на неї не діяли, вона вперто повторяла, що Реяна жива, якби було по іншому, тоді вона б знала... І чомусь я повівся на ці доводи. Чому? Це ж зовсім на мене не схоже? І чому тільки зараз про це подумав?
Зупинився й засміявся, щиро від душі сміявся сам з себе! Бо нарешті до мене дійшло, що Калі, використала заборонену в імперії магію, ментальний вплив, що може заставити об'єкт зробити те що потрібно. Саме тому я і підписав договір своєю кров'ю, й зобов'язався привести Рею додому, цілу й не ушкоджену, інакше...
Змій, що красувався на моєму зап'ясті спалить мене живцем!
Проклинаючи себе на чому світ стоїть, я люто бив ногами сніг, й ричав, як вовк. Бо ментальний вплив припинив свою дію, а я зрозумів, в яку халепу потрапив!
Вибившись із сил, яких і так мало залишилось я рушив далі, бо вітер ставав — сильніший, сніг — рясніший, а повітря холодніше.
Ні, ну треба було так вляпатись, я Кастіан Лютий, найпрославленіший найомник, володар кубку залізного меча, маг, про якого ходила слава — непереможного! Я жодного разу не провалив ні однієї справи, всі хто до мене звертався доплачував ще зверху. Моя слава часто випереджала мене, тому моє ім'я знали навіть в інших світах!
Але Калі, спокусливій блондинці, вдалось обвести мене кругом пальця, як і систему магічно контролю імперії! Чорти б її забрали!!!
Який же я лютий! Моя прізвисько “Лютий” не просто так до мене прикріпилося, бо оскільки я без роду, то прізвища у мене звісно не має, зате є прізвисько, яке приросло до імені, і було моєю основною характеристикою!
Буря піднялась настільки сильна, що мене ледь не зносило з ніг, а ще зовсім нічого не видно. Тому людей, обмотаних в білі пухнасті шкіри, розгледів уже перед своїм носом, та найбільше мене здивувало те, що вони були верхи на вовках!
Від здивування розкрив рота, із за чого, за кілька секунд він був набитий снігом... Витяг меча, й приготувався до бою, та від удару що прийшовся в область голови позаду, втратив свідомість.