12 глава

Неочікувано двері гуртожитку рипнули, і в кімнату увійшла Емма. Вона застигла на місці, побачивши, як Белла, сміючись, стрибала на ліжку під гучну музику.

— Ой, Белл! — вигукнула вона, очі округлилися від шоку. — Що тут відбувається?!

Белла миттєво підскочила до Емми, обійняла її і почала кружляти, ніби у танці. Її радощі були зараз такими великими, що навіть порушений макіяж і розмокла футболка не могли зупинити її.

— Еммо, ти не повіриш, що сталося! — вигукнула Белла, весело крутячись. — Я не можу дочекатися, щоб розповісти тобі про це!

Емма ще трохи розгублено стояла, але з кожним обертом подруги її усмішка ширшала.

— Ти просто божевільна! — засміялася вона, підхопивши танець. — Але швидше кажи, поки ми тут не зламали ліжко!

— Я врізала Джеральду Реншоу! — засміялася Белла, її голос був сповнений ентузіазму.

— Що? — не повірила подруга, зупинившись і дивлячись на Беллу з відкритим ротом.

— Я розбила йому ніс! Просто — бах! — супроводила вона жестом. Її обличчя сяяло від гордості і задоволення.

На секунду — тиша. А потім Емма вибухнула сміхом і гучно заплескала в долоні.

— Невже ти правда це зробила? Боже! Нарешті хтось зробив це! — вигукнула Емма, не стримуючи захвату. — Я мріяла про цей день, але навіть уявити не могла, що це будеш ти!

Белла, відчуваючи, як її гордість тільки зростає, махнула рукою і почала танцювати ще дужче.

— Ага. Може, хоч тепер цей сурикат трохи здується, — підморгнула Белла.

Вони ще хвилину водили танок перемоги, забувши про недавню сварку. Музика, сміх, і стрибки на ліжку — ніби стерли всі тривоги останніх днів. Ця мить була їхньою — легкою, живою, справжньою.

Коли музика затихла, а ноги стали ватяними, обидві впали на ліжка, задихані, але щасливі. Вперше за довгий час Белла відчула себе по-справжньому живою.

Наступного ранку Белла прокинулася з відчуттям, що світ нарешті трішки став на своє місце. Вона вдягла офіційну форму академії — блідо-сіре пальто з темно-синім гербом і жилет поверх білої сорочки — і дістала маленьку фіалочку зілля, яку приготувала заздалегідь. Один ковток — і волосся, ще за мить скуйовджене, саме склалося в охайну косу з магічним блиском.

— Хоч щось у цьому світі піддається контролю, — буркнула вона з посмішкою, глянувши в дзеркало.

Цього дня все йшло напрочуд добре. Ніде не було видно Джера — ні на коридорах, ні на заняттях. Можливо, сидів у медпункті, прикладаючи лід до своєї гідності.

На зіллєварінні професорка Айвері розповідала про рідкісні інгредієнти та варила нові настоянки. Белла слухала уважно, ставила питання, навіть одного разу змусила викладачку схвально кивнути — і це було краще за будь-яку відзнаку.

Після теорії — практика на подвір'ї. Урок із професором Дунканом був насиченим: вони вчилися керувати елементарними закляттями — вогнем, водою, повітрям і землею. Вони вчилися контролювати елементарні сили і застосовувати магічні закляття в реальних умовах.

Увечері, повернувшись до гуртожитку, вона не злягла в ліжко — хоча й було спокуси. Замість цього, зайшла до кімнати Олівера та Емми, несучи із собою стопку підручників.

— Хтось готовий до вечора освіти? — запитала з підозрілою усмішкою.

— Знову домашка? — простогнав Олівер, втупившись у формули з відразою. — Я думав, що академія — це про магію, а не тортури.

— Я вже не розрізняю латинські закляття від назв страв у їдальні, — підморгнула Емма.

— Обіцяю, зробимо швидко і майже безболісно, — підморгнула Белла, сідаючи поруч.

— Спочатку розберемося з основами. Це не так вже й складно, якщо розбити все на маленькі частини. Може, так буде легше, — сказала Белла, беручи до рук один з підручників.

Олівер і Емма обмінялися недовірливими поглядами, але погодилися. Белла почала пояснювати перше завдання, намагаючись використовувати прості слова і зрозумілі приклади.

— Дивіться, ось як це працює, — сказала вона, показуючи на приклад в підручнику. — Якщо спробуємо розібратися з цим крок за кроком, то все стане зрозуміло.

Хоча Олівер і Емма все ще зітхали і бурчали, вони почали поступово втягуватися в процес. Белла змогла підлаштувати пояснення так, щоб вони не відчували себе перевантаженими.

Коли годинник перевалив за десяту, домашка нарешті була подолана. Всі троє втомлені, але задоволені, зібрали речі.

— Ти справжній академічний герой, — сказала Емма, — і нам пощастило, що ти на нашому боці.

Белла лише посміхнулася. Їй було тепло й легко. Вона повернулася до себе, вляглася на ліжко, і цього разу заснула швидко, без тривожних думок і нічних кошмарів.
Її світ починав змінюватися — і вперше вона відчувала, що здатна змінювати його сама.