Глава 1.8 – Вибір Життя

Світ розчинився у темряві, і наступної миті Ерік опинився в медичному шатру біля самого поля бою. Повітря було насичене запахом крові, металу й попелу. Світло смолоскипів мерехтіло на закривавлених бинтах, розкиданих по підлозі.

На дерев’яному столі лежав юний воїн. Його груди підіймалися важко, з кожним подихом з рани витікала кров. Поруч, схрестивши руки на грудях, стояв Крейон. Його очі виблискували, немов розпечене залізо.

– Він був хоробрим. Але необачним, — голос Крейона лунав, як гуркіт грому – Я забираю його до себе.

Ерік опустив погляд на свою руку — у ній був кинджал.

– Заверши його долю, — наказав бог війни.

Ерік стиснув руків’я, та його погляд затримався на хлопцеві. Його обличчя було блідим, але не мертвим. Його можна врятувати.

Серце затріпотіло у грудях. Він завжди мріяв зцілювати, а не забирати життя.

– Ні, — твердо промовив він, кидаючи кинджал убік.

Крейон нахилив голову, його очі звузилися.

– Ти кидаєш виклик моєму рішенню?

– Я рятую його, — відповів Ерік, зриваючи бинти та зупиняючи кровотечу. Його руки працювали швидко й впевнено.

Тиша зависла у повітрі. Крейон дивився, як хлопець, що мав померти, повертається до життя.

– Ти відмовився від моєї волі…

Ерік приготувався до гніву бога, але натомість Крейон усміхнувся.

– І водночас ти був непохитним. Цікаво…

З цими словами бог війни розчинився в повітрі, а шатро зникло разом із ним.

Ерік отямився, все ще відчуваючи тепло чужої крові на своїх руках.