Глава 1.4 – Ланцюги долі

Наступного ранку навколішний мир прокинувся, як завжди. Але для Еріка і Лії світ змінився.

Вони намагалися поводитися, як звичайно: Лія взялася за ткацький верстат, а Ерік вирушив до майстерні. Але тепер їхні думки не полишав храм і жрець.

Під час обіду Лія прослизнула до Еріка.

– Я не можу просто сидіти й чекати. Ми повинні діяти, – прошепотіла вона.

Ерік оглянувся – вони були одні.

– І що ти пропонуєш?

Лія задумливо стиснула губи.

– Ми знаємо, що жрець боїться змін. Це означає, що зміни можливі. Нам просто потрібно зрозуміти, як їх здійснити.

Ерік провів рукою по столу.

– Думаєш, він слідкує за нами?

Лія кивнула.

– Думаю, так. Але якщо ми поводитимемося, як завжди, він втратить пильність.

Ерік замислився.

– Отже, ми граємо за його правилами вдень… і шукаємо відповіді вночі?

Лія усміхнулася.

– Саме так.

Наступні кілька днів вони дотримувалися свого плану. Вдень виконували свої обов’язки, а вночі збирали інформацію.

Ерік дізнався, що в місті є старі архіви, де зберігаються записи про божественні рішення. Лія натомість почала розпитувати старших жінок, які пам’ятали старі часи.

І одного вечора вони знову зустрілися в саду, щоб обмінятися інформацією.

– Я знайшла щось цікаве, – Лія присіла поруч. – Старі кажуть, що колись люди могли самі обирати, ким стануть.

Ерік витріщився на неї.

– Це правда?

– Вони не пам’ятають деталей. Але колись не було «випадкового вибору» богів.

Ерік ковтнув.

– А в мене є інше. Я знайшов згадку про якесь «Справжнє Призначення». Але записи про нього… зникли.

Лія напружилася.

– Зникли?

– Так. Або їх знищили, або сховали.

Лія зітхнула.

– Значить, нам треба знайти ці записи.

Вона на мить замовкла, потім додала:

– Я дізналася ще дещо. Деякі старші жінки… вони не просто згадують минуле. Вони зберігають його.

Ерік здивовано підняв голову.

– Що ти маєш на увазі?

– Є таємна група, яка зберегає старі знання. Вони збирають манускрипти, в яких записана справжня історія Атлантіса. І вони не просто мовчки спостерігають. Вони готуються.

Ерік на мить зловив її погляд.

– До чого?

Лія стиснула його зап’ястя.

– До боротьби.

Ерік провів язиком по губах, осмислюючи почуте.

– Ліє, ти можеш дізнатися більше? Дізнатися, як нам стати частиною цієї боротьби?

Лія задумалася, потім кивнула.

– Це небезпечно.

– Знаю, – Ерік стиснув її долоню. – Але якщо є ті, хто вже бореться, то, можливо, вони знають, як змінити цей світ.

Лія стиснула його пальці у відповідь.

– Добре. Я знайду спосіб.

Ерік підняв голову до зірок.

– Тоді нам потрібно бути обережними. Бо якщо ці жінки мають рацію, то ми зараз на порозі чогось великого.