Чужі сни

Розділ 2.

Гаррі не спав уже третю ніч.
Щоразу, коли він заплющував очі, перед ним з’являвся Драко Мелфой.
Не той Драко, якого він знав зі шкільних коридорів. Не холодний слизеринець із гордовитою посмішкою. А зовсім інший.
Самотній хлопець у темній кімнаті.
Хлопець, який сидів на підлозі, притиснувши коліна до грудей, і тихо шепотів:
— Я не хотів… Я справді не хотів…
Гаррі різко прокинувся.
Його серце шалено билося.
— Мелфой…
Він провів рукою по обличчю. На зап’ясті чорний знак знову світився слабким сріблястим світлом.
Це був не його сон.
Гаррі був упевнений.
Він бачив спогади Драко.
І йому зовсім не подобалося те, що він відчував.
Наступного ранку Велика зала була наповнена шумом.
Гаррі сидів за ґрифіндорським столом, майже не торкаючись сніданку. Герміона вже втретє запитувала, що з ним відбувається.
— Гаррі, ти виглядаєш жахливо.
— Дякую.
— Ти не спав?
— Не зовсім.
Рон відкусив шматок тосту.
— Якщо це через Мелфоя, я навіть не хочу знати.
Гаррі підняв голову.
— Чому ти вирішив, що це через нього?
Рон і Герміона переглянулися.
— Бо вчора ти пішов із бібліотеки разом із ним, — відповіла Герміона. — А сьогодні в тебе на руці такий самий знак, як у нього.
Гаррі прикрив зап’ястя рукавом.
— Ми випадково активували стародавнє прокляття.
Рон мало не вдавився соком.
— ЩО?!
— Тихіше!
— Ти пов’язав себе магією з Мелфоєм?!
— Це було випадково!
Герміона миттєво стала серйозною.
— Яке саме прокляття?
Гаррі розповів їм усе.
Про книгу. Про біль. Про слова Драко щодо душ.
Герміона довго мовчала.
— Це звучить як стародавня магія душевного зв’язку. Я читала про неї. Вона дуже небезпечна.
— Чудово, — пробурмотів Гаррі.
— Але є дещо дивне, — продовжила вона. — Такі прокляття зазвичай не активуються випадково.
Гаррі насупився.
— Що ти маєш на увазі?
— Можливо, книга обрала вас обох.
Рон похитав головою.
— Я не хочу навіть уявляти, що це означає.
Гаррі теж.
Особливо після того, як знову відчув чужий біль.
Цього разу він був сильнішим.
Гаррі схопився за груди.
— Гаррі? — Герміона миттєво підвелася.
Він не відповів.
Перед очима все потемніло.
І він побачив Драко.
Драко стояв у порожньому класі.
Його руки тремтіли.
Він дивився на власне відображення у вікні, але Гаррі відчував, що Мелфой бачить щось інше.
— Я не дозволю цьому повторитися, — прошепотів Драко.
Його голос був сповнений ненависті.
Але не до Гаррі.
До самого себе.
Раптом Драко ударив кулаком по стіні.
Гаррі відчув різкий біль у руці.
— Драко, припини! — крикнув він.
Мелфой завмер.
Повільно повернув голову.
— Поттер?
Гаррі не міг зрозуміти, чи це справді відбувається, чи він просто бачить черговий сон.
— Ти мене чуєш?
Драко дивився на нього з недовірою.
— Що ти робиш у моїй голові?!
— Я нічого не роблю! Ти сам…
— Забирайся!
Зображення почало розмиватися.
Гаррі побачив, як Драко опустився на підлогу, сховавши обличчя в долонях.
І почув тихий шепіт:
— Будь ласка… тільки не він…
Після цього зв’язок обірвався.
— Поттер!
Гаррі різко розплющив очі.
Він стояв посеред Великої зали, а Герміона тримала його за плечі.
— Ти щойно знепритомнів! — сказала вона.
Гаррі важко дихав.
— Я бачив його.
— Кого?
— Драко.
Рон скривився.
— Це вже починає мене лякати.
Гаррі не відповів.
Він дивився на двері Великої зали.
Тому що там стояв Драко Мелфой.
Їхні погляди зустрілися.
Драко був блідий. Його обличчя залишалося холодним, але Гаррі відчував страх, який ховався за цією маскою.
Мелфой підійшов до нього.
— Нам потрібно поговорити.
— Про твої сни?
Драко різко стиснув щелепу.
— Не смій.
— Я нічого не зробив!
— Ти бачив те, чого не повинен був бачити.
Гаррі піднявся.
— Тоді поясни мені!
Драко схопив його за руку й потягнув до виходу.
— Не тут.
— Мелфой, відпусти!
— Поттер, якщо ти зараз не замовкнеш, я змушу тебе замовкнути.
— О, це звучить як погроза.
— Це обіцянка.
Вони опинилися в порожньому коридорі біля старого класу.
Драко відпустив Гаррі.
Кілька секунд обоє мовчали.
— Ти бачив мої спогади, — нарешті промовив Драко.
— Так.
— І що ти побачив?
Гаррі вагався.
— Тебе.
Драко гірко посміхнувся.
— Чудова відповідь.
— Я бачив, як ти плакав.
Посмішка зникла.
— Забудь.
— Драко…
— Я сказав — забудь!

Його голос відлунював коридором.
Гаррі зробив крок уперед.
— Ти не повинен приховувати все від мене. Ми пов’язані.
— Саме тому я ненавиджу це прокляття.
— Чому?
Драко подивився на нього.
І вперше Гаррі побачив у його очах справжню беззахисність.
— Тому що ти єдина людина, якій я не хочу показувати свою слабкість.
Гаррі завмер.
Він не знав, що відповісти.
Драко відвернувся.
— Якщо ти побачиш ще щось… не говори про це нікому.
— Обіцяю.
Мелфой кивнув.
Але коли він зробив крок до виходу, Гаррі раптом відчув сильний біль.
Драко схопився за зап’ястя.
На їхніх руках символи спалахнули.
І між ними пролунав чужий голос:
«Зв’язок пробуджено. Один із вас уже належить темряві».
Драко зблід.
Гаррі подивився на нього.
— Що це означає?
Мелфой не відповів.
Він лише прошепотів:
— Вона знайшла нас.
— Хто?
Драко повільно підняв погляд.
— Та, яка наклала прокляття.
І в ту ж мить усі свічки в коридорі згасли.